37-річна Ольга вже давно вважає себе звичайнісінькою, середньостатистичною жінкою. У неї 6-річний син, є своя хороша квартирка в хорошому спальному районі міста, стабільна робота недалеко від будинку, бадьорі батьки, завжди готові допомогти, до речі вони теж дуже гарно забезпечені, так що проблем з ними абсолютно ніяких немає.
Єдина лише проблема була у Ольги самої ще до недавнього часу – вона самотня жінка. Заміжня вона ніколи не була, єдині в життя більш-менш серйозні відносини 6 років тому закінчилися з народженням її синочка.
І щиро кажучи, особливої уваги ніколи ніхто на Ольгу не звертав. А після народження дитини особисте життя і зовсім стало на місці, вона всю свою увагу віддавала дитині, про себе не думала зовсім у ті роки. І ніколи ні з ким не знайомилася.
Але півтора роки тому на роботі познайомилася з Петром, і все змінилося. Петро – чоловік розумний, багато читає, цікавиться історією, багато що може зробити своїми руками, за складом характеру дуже схожий на Ольгиного батька – такий же надійний, впевнений в собі, спокійний та турботливий дуже.
Ольга думала, що таких чоловіків нині і не буває – але, виявляється, вони ще зустрічаються. А найголовніше, Петро щиро кохає Ольгу, хоче створити хорошу та міцну сім’ю, хоче ще власних дітей – в цьому пункті вони з Ольгою повністю збігаються.
Правда, Ольгу якось особливо засмучує ставлення Петра до її власного сина.
– Вибач, але стати йому батьком я не зможу! – попередив він після першого ж знайомства з хлопчиком кілька місяців тому. – Він для мене чужий. Полюбити його зможу навряд чи. Я його не ображу, але й гратися з ним ніколи не було.
Ольга тоді засмутилася, але потім подумала – владнається згодом. Адже скрізь говорять – якщо чоловік любить жінку, полюбить і її дитини. А Петро Ольгу любить, планує одружитися, мати своїх власних дітей. Йому просто потрібен час, щоб звикнути.
Проте час йде, але нічого не змінюється. Чоловік веде себе повністю відсторонено. Ніяких спроб покращити відносини з хлопчиком, завести бесіду, налагодити контакт не робить, і це Ользі неприємно. В принципі, зацікавити хлопчика легко: адже Петро чоловік розумний, знає багато цікавих історій. Але тільки чомусь не хоче. Спілкується на рівні “привіт” – “бувай”. Не ображає, але й уваги ніякої зовсім не приділяє дитині.
Але при цьому всьому все частіше і наполегливіше Петро заводить розмову про весілля.
А Ольгатепер уже не знає, як вчинити.
З одного боку, напевно, добре, що Петро ще з самого початку зізнався чесно, що полюбити її дитину, як рідну свою, не зможе. Напевно, гірше було б, якби він робив вигляд, що добре до хлопчика ставиться, але ж то не правда. З іншого боку, погано те, що він навіть спробувати налагодити контакт не хоче. Про те, що у Ольги дитина, Петро знав з самого початку. Навіщо тоді починав ці відносини, якщо чужі діти так неприємні? Шукав би відразу собі жінку, яка не має дітей.
– Виходь заміж швидше, поки кличе, адже ти вже немолода, випустиш – такого більше не знайдеш, – радять Ользі подруги.
Ольга згодна з ними – не знайде. До неї і в юності черга з кавалерів не стояла, а вже тепер – і говорити нема чого. Але ж так набридла їй ця самотність. Хочеться жіночого щастя, сім’ю, ще одного малюка.
Але з кожним днем вона сумнівається все більше. Чи варто виходити заміж за людину, яка зовсім не любить твоє рідне дитя?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
