Перший раз мене назвали бабусею після наpoдження мого молодшого сина. Сталося це в паспортному столі. Я тоді поїхала з чоловіком прописувати Дмитрика. Знайомої паспортистки не було, а на її місці сиділа молоденька студентка. Вона простягла моєму чоловікові папери, а потім запитала, чому він прийшов з бабусею. Той подивився на дівчину, як на божевільну, і
відповів, що це і є мама, а саме – його дружина. За матеріалами
Дівчина тоді просиділа п’ять хвилин з відкритим ротом і все дивилася на мене. Спочатку такий вислів образив. Потім, я згадала, як в молодості я сама часто плутала зрілих мам з бабусями. Напевно, настала моя відплата. Приїхавши додому я подивилася на себе в дзеркало уважно. Зараз я виглядаю навіть старше своїх тридцяти восьми: неабияк поправилася після пoлoгів, втомлений погляд, кола під очима … Як не крути, все одно не перетворишся в молоденьку дівчинку. Значить, треба просто прийняти свій зовнішній вигляд.
З тих пір на слово «бабуся» я перестала звертати увагу. Мене часто плутали з нею сторонні люди. Не дивно, адже не всі в такому віці готові ще раз наpoдити. Бабусею мене називали і на розвивайках, і в пісочниці, і навіть в дитячому саду… Зараз мені абсолютно все-одно. Для свого молодшого сина я сама красива і добра. Він зізнається мені в коханні кілька разів на день, цілує руки і всім розповідає, яка я гарна і молода.
Старший син теж з гордістю показує на мене і каже, що це його мама і брат. А ось моєму чоловікові досі не продають пuво без паспорта. Він на два роки молодший: стрункий і підтягнутий, не носить бороду і вуса, часто гуляє зі старшим сином і схожий на його однолітка.
Зараз в сорок років ти прекрасно можеш бути і мамою, і бабусею. Дві мої подруги, натхненні моїм прикладом, теж наpoдили по пізній дитині. А у деяких вже підростають онуки. Але ті забороняють говорити на них «бабуся». Просять називати виключно по імені. Ось і розбери, хто з нас мама, а хто бабуся … Головне, щоб цей статус зробив щасливою, а все інше – нюанси!
