У минулому році у студентки столичного вузу Ірини з’явився Діма Кошин. Спокійний, скромний, без п’яти хвилин лейтенант.
Після випуску з військового училища він хотів пройти до місця служби разом з молодою дружиною, яка, як це показують в кіно, допоможе нести всі тягарі. За матеріалами
– З глузду з’їхала? – мамин голос у телефонній трубці майже зривався на вереск, – Будеш з ним все життя по гарнізонах мотатися? Стільки можливостей! Сама розповідала, що за твоєю сусідкою Ганною власник клініки бігає, у Лізки – директор магазину, квартира упакована, грошей море. Потім, ти у нас хто? Багірова? А будеш – Кошина!
Незважаючи на те що розділяють їх п’ять тисяч кілометрів, Іра ясно уявила, як мама презирливо скривилася і більше нічого чути про курсанта Кошина не бажала. На тому Іра і вирішила – Кошиною вона не стане.
Потім в особисте життя Ірини якось непомітно затесався однокурсник Сергій Пронін. Ні, нічого такого у них не було. Він і поцілував-то її всього один раз, але закоханий був, здається, по-справжньому.
– Виходь за мене, – якось дуже просто і буденно сказав він. Без золотої каблучки, квітів і шампанського. Тому що, крім стипендії та скромної зарплатні з двох місць роботи, розраховувати йому не було на що. Іра соромилася запитати, де його батьки і чому вони йому не допомагають. Одного разу вона випадково дізналася, що у нього тільки хвoра мати і молодший братик. Тому Сергій вставав о п’ятій ранку, щоб до занять встигнути підмести прилеглу до гуртожитку територію і вигребти сміття з сміттєпроводу. Зароблені гроші, цілих п’ять тисяч, він віддавав родині.
– І що за життя у нас з тобою вийде? – сумно зітхнула Іра, – тільки й будемо працювати, щоб прогодуватися. В глибині душі вона розуміла, що Сергій надійний, що він не кине її у важку хвилину, як не кинув своїх рідних. Видно було, що хлопець хороший, але поки він встане на ноги …
У черговій телефонній розмові Ірина побіжно розповіла мамі про те, як відшила Сергійка. Втім, передбачити реакцію мами було нескладно:
– Розумниця, дочка, розумнішаєш на очах! Дивись у мене там, не продешеви. І завжди зі мною радься, чуєш?
Симпатичного Сашу, звичайного роботягу великого заводу, вона відкинула майже відразу. Хоча він навіть встиг запросити її в гості і познайомити зі своєю мамою. На її погляд, він занадто багато говорив про те, як хоче сім’ю та дітей. Швидше за все, він буде хорошим чоловіком і батьком.
І, судячи по відношенню Саші до своєї матері, в його власній родині теж буде мир і злагода. Але, Боже, думала Іра, як же це нудно!
Нещодавно фортуна повернулася до Іри обличчям. Вона подзвонила мамі з радісною звісткою:
– Мамочко, уявляєш, мені Антон пропозицію зробив!
– Антон – це хто? – обережно поцікавилася мама.
– Він у нас на останньому курсі, на платному вчиться. Батьки у нього якісь круті, він на хорошій машині їздить. І квартиру йому подарували на день наpoдження. Тепер, каже, тільки господині в ній бракує.
– Ну нарешті то! – мама, здається, навіть розплакалася від щастя, – Ірочка, я ж не дарма берегла тебе від різних пройдисвітів, дочекалася і ти свого щастя. Ти ж у мене красуня, розумниця! Навіть не думай, виходь за нього!
На весілля маму не покликали. Ну й добре, думала вона. Тим більше, немає у неї відповідної сукні і грошей на квиток. Головне, що Ірочка тепер буде багата і щаслива.
