Артем з Інною жили звичайним життям. В них є син Тимофій, якому виповнилось шість років. Живуть вони в трикімнатній квартирі, батьки працюють, хлопчик ходить в садочок, але наступного року піде до школи. Мати Інни живе окремо, вона вже не молода і дітям доводиться багато часу витрачати на догляд за Марією Іванівною. Для молодих людей, з кожним роком це стало не аби яким тягарем. Довго вони думали як знайти вихід з цієї ситуації і, зваживши всі за і проти, Артем з Інною вирішили, що краще за все відправити стареньку в будинок для людей похилого віку, щоб звільнити себе від турбот.
Інна, в передчутті майбутньої свободи від матері, прийшла до неї в піднесеному настрої і повідомила, що тепер у матері буде новий будинок, де живуть такі ж старенькі, що їй там буде весело, буде з ким потеревенити, та й завжди під наглядом досвідчених фахівців. Марія Іванівна ледь стримала сльози від такої новини, але не стала опиратися. Вона прекрасно розуміла, що це не курорт і не пансіонат на кілька тижнів. Бабуся розуміла, що це назавжди.
Зять з дочкою, збираючи речі матері у валізу, все розповідали, як вони довго обирали цей будинок для літніх, як складно було домовитися за місце в ньому, бо це ж самий найкращий будинок. А старенька мати лише сиділа в очікуванні, не розуміючи, заради чого вона жила, щоб ось так на старості стати нікому непотрібною.
До будинку поїхали всією сім’єю. Коли вони приїхали, Артем переніс речі в кімнату, яка тепер для Марії Іванівни буде її житлом назавжди. Інна з шестирічним Тимофієм йшли позаду. Вони попрощались і вийшли з кімнати зітхнувши з полегшенням. Але тут хлопчик запитав у батьків адресу цього будинку. Батьки здивувались і з цікавістю запитали навіщо йому адреса будинку для літніх. Відповідь Тимофія, просто вразила батьків: “Ну як навіщо, щоб коли ви будете старенькими, я знав куди мені вас відвезти”.
Після цих слів у Інни сльози покотилися з очей, вона раптом згадала, скільки мама приділяла їй уваги, коли вона була дитиною, скільки безсонних ночей вона провела біля Інни, коли та хворіла.
Інні стало дуже соромно і вона миттю повернулася і забрала матір до себе в квартиру, з тих пір вони живуть усі разом і більше нікому з них, ніколи в житті не прийде в голову така дурна ідея.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно