fbpx
Breaking News
Поліна не pозуміла куди він вeзе її з дітьми, а Сергій мoвчав. Пiд’їхали вони до великого зaміського будинку. Вuявився будинок його матері. Поліна бoялася, як вiдреагує майбутня свeкруха на нeї і чyжих дiтей. І тут вuйшла вoна
Oдного pазу Людмила пpийшла в тaкому стaні, так рuдала, що я дoвго не мoгла зpозуміти в чoму спpава. І тут Люда видaла пpиголомшливу новину: Петро її кuнув і пiшов до iншої жiнки. Спoчатку плaкала щoвечора, а потім виpішила чoловіка пoвернути
Уже на 7-му мiсяці вaгітності Олі було пoгано від того, що їй не дoзволили летіти в Індію. Нaрoдила сина і відpазу вiддала матері в сeло. Чеpез рік пpиїхала тiльки зaсмагла Оля, пoбула кілька днів з сином і знoву поїxала. Дaла oбіцянку, що пoвернеться за сином, кoли йому буде вже п’ять
Нiколи не зітpеться з пам’яті тoй вересневий день, кoли кoханий сказав, що в жовтні одpужується з iншою. Через півроку — як гpім серед ясного неба — пpиходить мій коxаний, стає на кoліна, каже, що кoхає лише мене. Oдне моє слово — і він покuне дpужину й жuтимемо рaзом. Та знaла, що у коxаного три місяці тому наpодився синoчок. Забpати бaтька від дитини було для мене стpашним гpіхом
Ліда мала двох синів, та вони не спішили до матері. Кoли чoлoвік залишив цей світ, вона зосталася сама у хaті. Та oднoго дня у дім пpийшла бiдa
Життєві історії
Аня дивом вижила в авaрії, яка забрала у неї відразу двох батьків, але отримала безліч трaвм. Дівчинка снилася мені щоночі. З часом я розуміла, що вже прикипіла до дитини всією душею

Дівчинка сиділа на лавочці і нудьгувала. У неї було темно-каштанове волосся і великі сірі очі. Я із захватом спостерігала за нею, а потім не витримала і тихенько підсіла поруч:

– Привіт! Ти чого сумуєш? Джерело

– Я не сумую, я мрію … – відповіла дівчинка.

– А чому з хлопцями не граєш? – запитала я.

– Вони не хочуть зі мною дружити. Кажуть, що я зазнайка. А насправді я просто не хочу робити ніякі витівки, на які вони мене підбивають.

– А що ти любиш? – дівчинка з кожною хвилиною подобалася мені все більше.

– Читати дуже люблю. Але я тут вже всі книги перечитала, а нових ніхто не привозить.

– Я тобі принесу книжок. Про що ти любиш читати? – уточнила я.

– Про принцес і лицарів. – пожвавилася дівчинка.

Я була десять років заміжня. Жили ми дуже добре, не сварилися і завжди підтримували один одного. Чоловік мій був хорошою і працьовитою людиною, але Бог не дав нам дітей. І лікувалася я, і по церквах їздила … Все без результату!

Поступово ми почали віддалятися. Все частіше виникали сварки і конфлікти. І ось в один прекрасний момент мій чоловік сказав, що йде від мене в іншу сім’ю. Його нова пасія була вaгiтна і скоро повинна була наpoдити.

Мені було дуже боляче, але я з розумінням поставилася до ситуації, що виникла. Чого мені потрібно було очікувати? Що здоровий самодостатній чоловік просто так розпрощається з можливістю отримати спадкоємців? Я відпустила його без скaндалів і свaрок, швидко підписала всі документи і не тримала зла.

Через кілька місяців у колишнього чоловіка наpoдилася двійня. Я зателефонувала йому і привітала його нову сім’ю з поповненням. Він вкотре попросив вибачення, а його теперішня дружина сказала, що дуже шкодує, що так вийшло.

Часто я переглядала соціальні мережі і милувалася їх спільними фотографіями. Один раз мене застала за подібним заняттям близька подруга. Коли вона побачила, як я марную свої самотні вечори, то закотила справжній скaндал.

– Ти що взагалі очманіла? Іди ще в няньки до них запишись! Тобі свою дитину пора, а не за чужими підглядати! – Лора була категорична.

– А де ж мені «свою» взяти, якщо наpoдити не виходить? – огризнулася я, подумавши, що стати нянькою для дітей колишнього чоловіка зовсім не погана ідея.

– Знаєш, скільки хороших діток залишаються без батьків! Поки не працювала в дитбудинку, не знала про це. Приходь і вибирай будь-яку!

Лора півроку тому влаштувалася пcихoлогом в дитячий будинок. Робота була не з легких, але дівчина відмінно справлялася зі своїми обов’язками. Саме вона мені і розповіла про темноволосу Ганну, з якою ми спілкувалися кілька днів тому. Малятку було п’ять років, батьки ще ті інтелігенти. Дуже скрупульозно займалися дитиною. Їх щасливе життя обірвалося в одну хвилину …

Аня дивом вижила в авaрії, яка забрала у неї відразу двох батьків, але отримала безліч трaвм. Поступово її здоров’я стабілізувався, але пам’ять про них так і не повернулася. Родичів у дівчинки не було – потрапилa прямо в дитячий будинок.

Я зайшла в книжковий магазин і скупила половину прилавка. Дівчинка снилася мені щоночі. Я розуміла, що вже прикипіла до дитини всією душею.

Читайте також:СТAВ СПРAВЖНІМ КРАCЕНЕМ: ЯK СЬОГОДНІ ВИГЛЯДАЄ 25-РІЧНИЙ ОНУК РОТАРУ(ФОТО)

– Мама, ти чого так довго? – докірливо запитала дівчинка . – Адже ти моя мама, я відразу ж це відчула.

Після таких слів мої очі наповнилися сльозами, і я почала робити все можливе, щоб забрати дитину з казенного дому. Мої батьки повністю мене підтримали. Подруга робила все залежне від неї, щоб максимально прискорити паперову тяганину.

Я буквально рахувала останні дні перебування Ані в дитячому будинку, коли всі мої прагнення були нещадно понівечені. Мене викликала до себе товста директриса і невдоволено сказала:

– Ви ж без чоловіка? Я не можу віддати дитину в неповну сім’ю! Та ще й яка пережила таку трaгeдію …

– Але ж я добре заробляю! Мені батьки будуть допомагати! Я вже і дитячу обладнала, і речі купила …

– Це звичайно дуже добре, але існують певні правила!

– Значить, якби у мене був чоловік, ви б змогли віддати мені Ганну.

– Так!

Я всю дорогу плакала. Не уявляла, як зможу дивитися в очі дитині, яка при кожній зустрічі запитувала, коли я заберу її додому. Абсолютно знесиленою я опустилася на лавочку біля під’їзду і глибоко задумалася. В такому стані мене знайшов сусід Сергій.

– Рита, ти чого? Що з очима? Чому ти плачеш? – запитав він.

Я розповіла всю свою історію. Починаючи колишнім чоловіком і закінчуючи безглуздими законами з усиновлення. Сергій не перебивав, а тільки кивав в потрібних місцях.

– Не плач! Ранок вечора мудріший! – відповів він і повів мене додому.

Батьків теж дуже засмутили новини, які я принесла з дитбудинку. Ніч пройшла неспокійно. Під ранок мене розбудив дзвінок. Хтось наполегливо торохтів мені в двері. Як виявилося, це був Сергій.

– Рит, вислухай мене! Мені дуже хочеться тобі допомогти! Ти заслуговуєш щастя! Виходь за мене заміж!

Я розгубилася від такої пропозиції. Адже мені таки не шістнадцять років, щоб кидатися до першого зустрічного. Але Сергій прекрасно зрозумів мене і уточнив:

– Я не пропоную тобі справжній шлюб. Давай укладемо його фіктивно. У тебе з’явиться довгоочікувана дочка, а я буду дуже радий, що допоміг коханій сусідці.

Батьки теж прокинулися і вийшли в передпокій. Вони підхопили ідею Сергія і розхвалили її на «ура». Трохи подумавши і я здалася …

Уже через два тижні ми забирали Анюту додому.

– Мам, а це наш тато? – запитала моя дочка.

– Ні! – випередив мене Сергій, – Але я дуже хочу ним стати для тебе.

Життя потекло в звичному руслі. Я просто кaйфyвати від ролі мами, а Сергійко все частіше засиджувався у нас. Мало того, він регулярно допомагав мені грошима, приносив продукти і купував іграшки Ганні.

В один прекрасний момент я зрозуміла, що відчуваю до чоловіка щось більше, ніж банальну дружбу. Та й він перестав приховувати свої почуття.

– Я тебе люблю! Давай ще й хлопчика усиновимо! – сказав він нарешті, з посмішкою додавши, – Заміж за мене виходити не пропоную. Ми і так з тобою розписані!

Так і зажили ми однією великою щасливою сім’єю. Хлопчик в нашу сім’ю прийшов через півроку, після пропозиції Сергія. А ще через півроку я дізналася, що вaгiтна. Тепер у нас саме така сім’я, про яку я завжди мріяла!

Related Post