З Андрієм ми разом працювали на одній фірмі, він був начальником відділу. Високий, красивий, розумний, кожна дівчина у нас на роботі мріяла стати його дружиною. Але на моє велике щастя Андрій вибрав мене.
Я йому не зразу зізналася, що я донька генерального директора, бо боялася, щоб це не злякало його. На фірмі взагалі майже ніхто не знав цього факту, бо я його старанно приховувала, оскільки сама хотіла чогось досягти.
На час нашого весілля у Андрія вже була велика трикімнатна квартира в центрі міста, він сам її купив. Чоловік настояв на тому, щоб ми жили в його квартирі, а не в шикарному будинку моїх батьків, і я погодилася. Цілеспрямованість Андрія мені дуже подобалася.
Про своє життя він не любив розповідати. Сказав, що його батьків не стало рано, і що його виховували тітка з бабусею. Я бачила, що ця тема йому неприємна, тому більше нічого не розпитувала.
Андрій раз на тиждень в суботу кудись їхав, а повертався додому завжди засмучений. Кілька разів я просила, щоб він і мене взяв з собою, але чоловік навіть не підтримував розмову про це.
Але одного разу я таки наполягла на тому, що хочу знати, куди він їздить. Андрій мені розповів, що їздить він до своєї бабусі в село. Старенька зараз хворіє, їй потрібні гроші на лікування, а ще – постійний догляд.
Бабусю хоче забрати до себе тітка, але в обмін на її хату. Тітка вже спланувала продати бабусин будинок, а за виручені гроші купити своїй дочці квартиру в місті.
Але знаючи свою тітку, Андрій хвилювався за бабусю. Недоброю була тітка, і бабусі у неї добре не буде, так як колись не було добре біля неї і Андрію в дитинстві.
Я послухала цю сумну історію, подивилася на свого зажуреного чоловіка, і запропонувала йому забрати бабусю до нас, якщо та погодиться на переїзд. Квартира у нас велика, місця вистачить.
Андрій дуже зрадів, він і припустити не міг, що я не буду нічого мати проти того, щоб бабуся жила з нами.
Погано ще мене знає мій чоловік. Насправді я дуже люблю бабусь, від них якось по-особливому пахне і віє особливою любов’ю.
Моєї бабусі, на жаль, уже нема. Але я дуже рада, що в нашому житті знову з’явиться бабуся.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все