Navigate
X

Від ранку я крутилася на кухні, бо хотілося в новій квартирі гарно прийняти гостей. Мене просто переповнювали позитивні емоції, здавалося, що життя вдалося, але саме цей день став переломним у наших з дочкою стосунках. Як ми і домовлялися, рівно о дванадцятій, донька з зятем подзвонили в двері моєї квартири. – Як тут гарно! Це квартира моєї мрії, – прямо з порогу стала хвалити Тетяна моє помешкання. Я була впевнена, що донька так за мене радіє, але Тетяна думала лише про себе

Думала, що хоч на старість зможу пожити в комфорті, та моя донька мене неабияк здивувала – вона вирішила, що цю…

user2

Не добре це – без дітей жити. Христинко, я тебе не картаю, але подумай над моєю пропозицією, візьмете сироту до себе, то і Господь змилостивиться і свою дитинку вам подарує, – свекруха прийшла в неділю з самого ранку, щоб поговорити з невісткою. У Христини, напрочуд, склалися дуже хороші стосунки з свекрухою, але в цьому питанні у них погляди розійшлися. Свекруха не наполягала, вона просто висловила свою думку, попила чай з невісткою і пішла. А Христині її слова засіли в голові, але такий вчинок здавався їй надто ризикованим

– Не добре це – без дітей жити. Христинко, я тебе не картаю, але подумай над моєю пропозицією, візьмете сироту…

user2

Інна відчинила двері в домашньому халаті, з чашкою кави, і двома дітьми. Кого кого, а Олександра вона аж ніяк не сподівалася побачити. – Не проганяй мене. Я давно все про тебе знаю, і повір, мене не лякає нічого, адже діти – це радість, а головне – це любов – сказав Олександр. – Ти вийдеш за мене заміж? Від розчулення Інна розплакалася, вона не могла повірити в те, що і до неї, нарешті, прийшло довгоочікуване щастя

– Я сама все зіпсувала, – картала себе Інна, але виправляти щось вже було занадто пізно, брехня є брехня, якими…

user2

Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли не стало нашого батька, і комусь з нас треба було доглядати за мамою. – Ще скажи, що і мама тобі не потрібна, – не витримала я. – Зоряно, я ж тобі уже все пояснив – до мами я не переїду, і забрати її до себе не можу, тому мама – це твій клопіт, ти ж дочка, – Юрій навіть не намагався вирішити цю ситуацію разом, він просто гарненько все переклав на мої плечі

– Мені цей будинок не потрібний, тому роби що хочеш, – такими були слова мого брата 10 років тому, коли…

user2

Знаю, що ти ображена на мене, але ми – рідні сестри, і все давно пора забути. Софія вирішила зробити першою крок до примирення, і запросила сестру на весілля до власного сина. Та цього разу Наталка, як ніколи, не хотіла повертатися додому. Тут, в Італії, хоч і багато роботи, але вона нарешті знайшла спокій для своєї душі. Адже знати, що чоловік тобі зраджує, і неабияк з ким, а з рідною сестрою, дуже непросто

– Знаю, що ти ображена на мене, але ми – рідні сестри, і все давно пора забути. Софія вирішила зробити…

user2

Незручно вийшло, я думала, ти гроші захочеш у мене зичити. Вибач, сестричко, роки пролетіли, але ти все одно залишаєшся для мене найріднішою людиною, – каже мені сестра, і на цих словах у нас обох на очах виступили сльози. Бо лише зараз, у зрілому віці, ми зрозуміли – що були, є і будемо одна для одної найріднішими людьми

– Я думала, ти гроші захочеш у мене зичити. Вибач, сестричко, роки пролетіли, але ти все одно залишаєшся для мене…

user2

Та такого золотого чоловіка треба було вміти цінувати, – говорили родичі про Любу, коли почули, що від неї пішов чоловік. – Поплатилася вона за свою жадібність, – казали вони. До приїзду чоловіка Люба готувалася дуже ретельно – приготувала всі його улюблені страви, стіл накрила святковою скатертиною, навіть сервіз дорогий вперше за багато років з серванту витягла. Це ж яка радість – її Василь вперше за 10 років переступить поріг рідного дому. Але потім щось пішло не так

– Та такого золотого чоловіка треба було вміти цінувати, – говорили родичі про Любу, коли почули, що від неї пішов…

user2

Сину, ти ще довго будеш отак стояти? Робота сама себе не зробить, – Петро з посмішкою нагадав Андрію, що той вийшов в сад, щоб дерева побілити і грядки скопати, а не на сусідку дивитися. – Добре, тату, зараз все зроблю, – наче прийшов до тями Андрій, узяв відро і попрямував до яблунь. Петро вже давно зрозумів, що коїться з його сином – сусідка йому сподобалася, тому він і стирчить постійно біля огорожі, що розділяє їхні подвір’я

– Сину, ти ще довго будеш отак стояти? Робота сама себе не зробить, – Петро з посмішкою нагадав Андрію, що…

user2

Після візиту сестри Мирослава залишилася у змішаних почуттях. З однієї сторони і справді, навіщо їй чоловік на старості років, якщо вона вже звикла сама собі у всьому раду давати? А з іншої – глянула на гарненько скопаний город, згадала, що він єдиний, хто назвав її красивою. А навіть якщо і через хату Богдан з нею? І що з того? Вона ж її заслужила, бо і маму, і тата до кінця обходила, коли сестра своє особисте життя влаштовувала. Життя одне, тому Мирослава прийняла рішення ризикнути, і хоч на старість, але таки спробувати стати щасливою

– Ти, сестро, напевно і сама не розумієш, що твориш, – намагалася напоумити Мирославу її рідна сестра Жанна, коли почула,…

user2

То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти ж бачиш, яка у мене ситуація, – каже Іра. – Але ж у тебе ювілей, сестричко. Не гоже навіть кави не випити, – я з усіх сил старалася переконати Ірину, що зовсім нічого не святкувати в свій 35-річний ювілей – це теж не варіант. До того ж, я вже і придумала, що я сестрі подарую

– То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру.…

user2