В понеділок з мамою ми зібралися їхати до нотаріуса, вона хотіла дарчу на мене оформити, на хату свою, адже я її доглядала сама, сестра моя далеко від нас жила в місті. А, як на зло, Людмила про все дізналася і з самого ранечку маму набрала. – Мені, мамо, від тебе нічого не потрібно, я розумію, що там усім заправляє моя сестра, але у мене є донька – онучка твоя. Що ти їй залишиш, мамо? Подумай добре, перш ніж робити помилку таку. І мати подумала – в той день вона нікуди не поїхала
А от слів своїх, звісно, ніхто й не дотримав, - говорить Ольга, - я все життя тут прожила, стільки сил…