Галина любила Ігоря, але соромилася його походження, тому з свекрухою не хотіла мати жодної справи, і в село їздити не любила зовсім. А коли свекруха до них приїжджала, вона виходила з дитиною на вулицю, начебто, гуляти, п’ять хвилин поговорить з Лесею, продукти забере, і каже, що поспішає, бо або дитину купати треба, або малюк спати хоче, або ще щось придумає таке, щоб свекруху пошвидше випровадити. Леся на це не зважала, вірила, що прийде час, і її зарозуміла невістка все зрозуміє. А поки-що, вона вважала своїм обов’язком, поки може, допомагати дітям
Ярослава, яка жила по-сусідству з своєю сестрою Лесею, не могла дивитися, як та щодня з повними сумками домашніх продуктів біжить…