Я не знаю, як іншим заробітчанкам вдається так скласти гроші, щоб квартири купувати, але в мене так не вийшло. Я старалася, хотіла як краще, а в підсумку ще й вийшла винною. Критика дітей дуже прикра для мене, бо такої невдячності я від них аж ніяк не сподівалася. Я сподівалася, що діти оцінять належним чином мою працю, але коли я повернулася додому, то побачила, що я нікому не потрібна
– Соромно людям сказати, що у мене мама – заробітчанка, а я досі не маю квартири, – каже якось мені…