Navigate
X

Старе згадувати не варто, що було – те минуло, а у нас попереду довге і щасливе життя, – каже Сергій, і з надією дивиться на свою колишню дружину. Наталка стояла мовчки, в голові в одну мить пробігло усе те, що їй колись довелося з ним пережити, тому вона і не знала, що має йому відповісти. – Наталко, ти що, не рада? Хіба не ти ще кілька років тому просила мене щоб я повернувся, а що зараз змінилося? – Час. Змінився час. Він минув. І я змінилася. Тепер я не та наївна Наталка, яку ти кинув з двома дітьми

– Старе згадувати не варто, що було – те минуло, а у нас попереду довге і щасливе життя, – каже…

user2

Через кілька днів я закидала речі чоловіка у пральну машину, і в кишені його куртки я знайшла чек з магазину техніки, Сергій придбав там нову пральну машину за 20 тисяч гривень. Було зрозуміло, що придбав він її не для нас. Але тоді для кого? Тепер мені стало зрозуміло, чому він так наполегливо не хотів, щоб ми купували шафу, бо уже тоді планував, що за ці гроші він здійснить іншу покупку. Я зібрала дитину і вперше в житті без попередження поїхала прямісінько до свекрухи, бо була впевнена, що без неї тут просто не обійшлося

– А може подумай ще, ну навіщо тобі та нова шафа? Маринко, невже ми не обійдемося тим, що у нас…

user2

Чоловік так феєрично виносив речі з під’їзду в машину, що це бачили всі сусіди. Першою прибігла заспокоювати Надію тітка Зіна, пенсіонерка, яка завжди сидить на лавочці біля будинку, і все про всіх знає. – Не переживай, Надійко, я тобі допоможу – і з дітьми, і з домашньою роботою. Не пропадеш. Не за гроші, я просто допомогти хочу, – сказала літня пенсіонерка. – А він дуже пошкодує, що втратив таку жінку. Ти обов’язково ще станеш щасливою, от згадаєш моє слово

– Що ти тут робиш? І як ти мене знайшов? – Надія відчинила двері і не могла повірити своїм очам…

user2

А я тут тобі бульйончику свіженького принесла. Як ти, Маринко? – стала говорити улесливі слова моя тітка, мамина рідна сестра, щойно зайшла до нас в квартиру. Мама моя дуже зраділа тому, що сестра нарешті її провідала, а от я не розділяла мамину радість, бо була просто впевнена, що тітка прийшла за грошима. І справді, вона знову почала просити гроші, цього разу їй треба на якийсь дорогий велосипед для онука. Оскільки я передбачала, що саме так і буде, то поки тітка маму бульйоном пригощала, я переховала гроші в інший сховок, а сама пішла наче в магазин

– А я тут тобі бульйончику свіженького принесла. Як ти, Маринко? – стала говорити улесливі слова моя тітка, мамина рідна…

user2

Сину, хіба я тебе ростила для того, щоб ти вареники ліпив і борщі варив? А дружина тоді для чого? – пам’ятаю як я прийшла до сина в гості, побачила, що він знову куховарить і неабияк засмутилася. – От для чого ти це починаєш? Хіба не все одно хто готує, головне ж, щоб вечеря була, – лагідно посміхнувся мій Тарас, витираючи руки від муки об фартух. – Краще залишайся з нами на вечерю, зараз і Карина з роботи прийде. Я сиділа за столом і скоса поглядала на невістку, ну що мій син в ній знайшов, ні краси, ні багатства, ще й за неї всю роботу робить. Мені як мамі дуже прикро на це дивитися, але що я могла зробити

– Сину, хіба я тебе ростила для того, щоб ти вареники ліпив і борщі варив? А дружина тоді для чого?…

user2

Справедливо було б по 500 євро кожній з нас давати, – картає мене старша дочка. – А ти, мамо, Анюті даєш 700, а мені лише 200. Мені перед чоловіком соромно, що моя мама робить між нами таку різницю. Слухаючи Маргариту я тільки важко зітхнула. Мушу визнати, що старша дочка виросла меркантильною і вимогливою, гроші для неї на першому місці. Я ж ділю не так по справедливості, як по потребі. І бачу, що молодша донька зараз не в найкращій ситуації, тому їй даю більше, щоб якось її підтримати, допомогти пережити складний період

– Справедливо було б по 500 євро кожній з нас давати, – картає мене старша дочка. – А ти, мамо,…

user2

Ще я такого не бачила, щоб заробітчанка хотіла своє золото продавати. Тамаро, ти ж лише нещодавно з-за кордону повернулася, – не могла стримати своїх емоцій Ольга. – Вибач, я просто до тебе, як до рідної сестри спочатку прийшла. Я знаю, як тобі завжди подобалися мої прикраси. Але якщо тобі їх не треба, то я в ломбард піду, – заметушилася Тамара і стала збирати свої ювелірні вироби зі столу. Ольга дивилася на свою сестру, горе-заробітчанку, і не могла зрозуміти, як людина, яка 22 роки гарувала за кордоном, тепер залишилася без засобів для існування

– Ще я такого не бачила, щоб заробітчанка хотіла своє золото продавати! Тамаро, ти ж лише нещодавно з-за кордону повернулася,…

user2

Валентино, відчиняй, я тобі листа принесла, – каже мені поштарка і так якось хитро посміхається. А я йду до хвіртки і перебираю в голові думки, хто б це міг мені написати. Я взяла в руки конверт, і ледь не обімліла – це була моя рідна донька Юля, і вона першою мене відшукала після довгих років розлуки. Зізнатися чесно, я від життя вже нічого доброго не чекала. Все якось стрімко покотилося вниз, і в підсумку в передпенсійному віці я залишилася без роботи і без житла, а також без засобів для існування. Та я не нарікала на долю і нікого не винила, хіба що себе

– Валентино, відчиняй, я тобі листа принесла, – каже мені поштарка і так якось хитро посміхається. А я йду до…

user2

Вона що, сама не розуміє, що вона нам заважає? – каже зять моїй доньці, думаючи, що я їх не чую. – Денисе, а куди вона піде? Та й зрештою, це її квартира. Як я мамі скажу, що вона зайва у своєму домі? – моя Олена намагалася знайти золоту середину у вирішенні цієї проблеми. З їхнього діалогу я зрозуміла, що моє повернення додому їх не тішило, бо вони вже звикли жити самі

– Вона що, сама не розуміє, що вона нам заважає? – каже зять моїй доньці, думаючи, що я їх не…

user2

Мамо, я приїхав, зустрічай сина, – не встиг Михайло вийти з своєї машини, як став горлати, як колись в дитинстві, на всю вулицю. Чого галасуєш? Скільки років минуло, а нічого і не змінилося, – Михайло почув голос позаду. Він відразу його впізнав, це був сусід, дядько Іван. Годі вам, дядьку Іване, я маму шукаю. Ви не знаєте де вона? – Михайло підійшов до літнього сусіда і подав йому руку. Іван опустив голову, стало помітно, як його обличчя змінилося, а голос став м’якшим. – Бачу, синку, що ти нічого не знаєш

– Мамо, я приїхав, зустрічай сина, – не встиг Михайло вийти з своєї машини, як став горлати, як колись в…

user2