Крапля переповнила чашу одного вечора, коли вони пішли в ресторан. Оксана замовила дорогий напій, Ліля – пасту з морепродуктами. Марина обмежилася салатом. Коли принесли рахунок, офіціант поклав його на стіл. – Ну що, ділимо на трьох? – буденно сказала Оксана. Марина поблідла. – Як це на трьох? Я ж тільки салат брала! – Ти що, думаєш, я за тебе буду платити? – зірвалася Оксана. – Ми ж подруги, а ти рахуєш кожну оливку! – А ти, Оксано, завжди була така – тільки для себе! – не витримала Марина. – У тебе гроші є, то ти й думаєш, що всі мають за тобою тягнутися. – А ти завжди жалієшся, – кинула Ліля вже в адресу Марини. – Тобі все мало, все погано. – Та ну вас! – гримнула Марина і встала з-за столу. – Думала, що ми друзі, а ви… Вона пішла. За нею Ліля й Оксана почали з’ясовувати між собою, хто більше винен. Вечір закінчився тим, що вони розійшлися по різних кімнатах
Марина, Оксана і Ліля жили у невеликому містечку, де всі один одного знали, вони були подругами з дитинства. Марина була…