На Анну відразу всі звернули увагу, бо вона була надто молода для заробітчанства. – Скільки тобі років, дівчино? – спитала найстарша заробітчанка. – 23 виповнилося, – тихо відповіла Анна і опустила очі. – А чого ж ти у світи подалася? Ти ж заміжня, он, обручка на пальці. Сиділа б біля свого чоловіка, – порадила дівчині старша колега, у якої вже був неабиякий досвід заробітчанства. – Ви праві, тітко Галино, не добре я зробила, коли сім’ю залишила. Та я не про чоловіка зараз кажу, а про маленького сина, – сказала, і заплакала
– Як нема щастя, то не треба і долі, – розповідає Анна свою історію таким же заробітчанкам як і вона…