Зоя і гадки не мала, про що хоче поговорити з нею чоловік, тому допиваючи свою італійську каву в альтанці в холодку, вона сказала, щоб чоловік присів біля неї, випив з нею кави, а тоді можна буде вже говорити. У Петра трусилися руки, він винувато дивився на дружину, і не знав, з чого почати розмову. Зоя дивлячись на нього розуміла, що нічого приємного зараз їй чоловік не скаже. Та вона його і не спішила, навпаки, наче тягнула час, підливаючи йому у чашку смачнезного італійського напою
– Зойко, нам поговорити треба, – обережно сказав Петро своїй дружині, яка лише вчора повернулася з заробітків у відпустку. Зоя…