Navigate
X

Зателефонувала нам сестра сама, попросила приїхати в село.  Ми здивувалися, але поїхали. Навіть не уявляючи, що нас там чекає. Галина сиділа під хатою сама. Картина була сумна, бо все навколо позаростало травою, похилилося, і це очікувано, адже хата любить, щоб був господар. – Не змогла я її продати, і покупці знайшлися, а рука не піднімається, таке враження, що я зраджую батьків. Одним словом, якщо обіцяєш дивитися за домом, приїжджати сюди, то хоч зараз їдемо до нотаріуса і все оформляй на себе, – каже зовиця

– А я казала тобі, що так буде, але хіба ти хотів мене слухати? – я дивилася на свого чоловіка,…

user2

Бабусю, а чому Зелені свята? – питала Марічка трохи заспокоївшись. – Бо то день, коли Бог дихає на землю. Дух Святий сходить, як тихий вітер – і в душу, і в хату. І все оживає, – відповіла бабуся, гладячи дівчинку по голівці. – А я теж чула, як Він прийшов. Коли ти обійняла мене і сказала, що все буде добре. Марічка заснула, почуваючись захищеною в бабусиних турботливих обіймах. А Марія ще довго сиділа біля неї, молила Бога, щоб дав їй сил і здоровʼя, щоб допоміг їй цю дитину виростити

– Марічко, що сталося? Чому ти плачеш? – бабуся обійняла свою 8-річну онучку, яка разом з іншими дітьми повернулася з…

user2

Капусту купи обов’язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки той ще на ринок не заїхав. – Добре, Марусю, все куплю як скажеш, – погодився Петро. До свят вони готувалися ретельно, бо до них в гості мали прийти майбутні свати. Радість у них велика, дочка Єва нарешті собі нареченого знайшла. З Юрієм дочка давно їх познайомила, а от з його батьками варто вже було зустрітися, бо справа рухалася до весілля, треба було обговорити всі деталі

– Капусту купи обов'язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки…

user2

Що Ніно, вирішила? Будеш святкувати свій ювілей? Якщо так, то на коли, ти нас попередь, щоб ми знали. Співробітниця і за сумісництвом багаторічна подруга по роботі Марія стала розпитувати Ніну, що вона планує робити на свій день народження. Ніна опустила голову, а потім відповіла, що вона ще не знає. – Ну як не знаєш? Залишилося всього кілька днів. Поквапся з прийняттям рішення. Каву будеш? – раптом перевела розмову Марія. – Буду, – з полегшенням відповіла Ніна

– Що Ніно, вирішила? Будеш святкувати свій ювілей? Якщо так, то на коли, ти нас попередь, щоб ми знали. Співробітниця…

user2

Вона тобі не пара. Забудь, сину. Ти вартий кращої долі, – Стефанія говорила різко, і Андрій розумів, що вона не жартує. Мамі перечити прямо він не став, але і від свого не збирався відступати. Ну і що, що Настя не має нічого за душею, а звідки їй щось мати, якщо вона сирота. З бабусею виросла. Їй спасибі, що внучку в сиротинець не віддала. Настя виросла не лише розумницею, але і красунею. То й закохався у неї сусідський хлопець Андрій. Тільки от одна прикрість – Андрій був єдиним сином великих багачів, і батьки навіть чути нічого не хотіли про таку невістку

– Вона тобі не пара. Забудь, сину. Ти вартий кращої долі, – Стефанія говорила різко, і Андрій розумів, що вона…

user2

Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля прилавку. – Не проблема, беріть тітко Ганно, потім порахуємося, – відповів Петро. Чоловік був власником невеликої крамнички в їхньому селі. Колись її тримала інша родина, родина Гриців. Але коли господарів не стало, їхні діти поїхали в місто, і крамницю викупив Петро – мовчазний, працьовитий чоловік років шістдесяти. Тепер вона зветься “Крамниця Петра – крамниця добра”

– Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля…

user2

Михайле, як ти міг? Ти ж змінив усі замки, і я не можу в хату потрапити, – я телефонувала своєму чоловіку в надії, що це якась помилка. Приїхала я з Італії без попередження, на то була причина. Хотіла я на власні очі переконатися, чи правда те, що говорять люди про мого чоловіка. Але я аж ніяк не сподівалася, що не зможу зайти в будинок, зведений за мої заробітчанські гроші.  Стою я з валізами під дверима, які відчинити не можу, бо ключі не підходять через поміняні замки, і просто не розумію, що мені робити. Набрала я чоловіка. Михайло довго не брав слухавку, а потім таки я почула його – ало

– Михайле, як ти міг? Ти ж змінив усі замки, і я не можу в хату потрапити, – я телефонувала…

user2

Через тиждень в лікарню приїхала перевірка з області. Головного лікаря викликали «нагору», перевіряли документи, кадрові призначення. Христину усунули тимчасово – виявилося, що її документи мали певні розбіжності. – Хтось поскаржився, – шепотілись у відділенні. – Але хто? Марина так і не зрозуміла, чому її призначили старшою медсестрою. Але всі працівники були цьому призначенню дуже раді і вважали, що це місце Марина отримала це місце заслужено. Отак життям відновлюється справедливість

Марина працювала в лікарні вже 12 років. Звичайна медсестра – акуратна, сумлінна, мовчазна. Люди її любили, пацієнти дякували, бо до…

user2

Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала, що той завжди собі якісь справи шукає. – Навіщо нам стільки капусти? Ту, що ми в минулому році посадили, ледве з’їли, – бурчав Микола. Бабуся Ганна дивилася на них і не могла зрозуміти, чому вони на дрібницях сперечаються, зітхала і час від часу пригадувала: – А от твій дід був інакший. Міг тиждень мовчати, як образиться. А потім візьме – і зробить мені табуретку нову. Без слів. А я знала: це «вибач»

– Миколо, в суботу будемо капусту садити, тому не плануй собі нічого, – Марія спробувала заздалегідь попередити чоловіка, бо знала,…

user2

Дивися, Катерино, знову та кицька на підвіконні. Вона вже як наша, – Марія стискає пальцями старе горнятко з чаєм і дивиться на кішку-приблуду. – Вона мені мою Мусю нагадала, ото в мене була вірна товаришка, пів життя зі мною прожила, – усміхається Катерина і поправляє хустку на голові. Вони сидять на лавці біля будинку для літніх людей. Колись – найкращі подруги, потім – просто знайомі, а тепер – знову нерозлийвода. І обидві – самотні

– Дивися, Катерино, знову та кицька на підвіконні. Вона вже як наша, – Марія стискає пальцями старе горнятко з чаєм…

user2