Navigate
X

У вас з батьком ніколи немає грошей для мене! Але варто було тільки Лілії щось знадобитися, як у вас одразу з’являється купа грошей. Ви й кредит для неї взяли. Все сестрі! Все сестрі! Мені нічого. Наче у вас дитина лише одна – вона, – якось син сказав Марії. Мати опустила очі, знала, що він правду каже. – Не хочу, щоб ти так жив, як живе вона. Ой, синочку, не хочу, – лише могла сказати

Усі в житті ми колись стикаємося з моментом, коли важкі слова, сказані в гніві, залишають в душі тріщини, які важко…

Z Oksana

Одного разу до Катерини приїхала жінка – Наталя, років сорока п’яти, доглянута, з трояндою в руках. Постояла біля хвіртки, а потім сказала: – Ви мене не впізнаєте, але я вам винна життя. Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але обидвоє давно поїхали в світи й з рідною мамою спілкувались не часто, лише листівки на великі свята. Вона хотіла прожити своє життя тихо і скромно, але потім, добро яке вона робила, почало повертатися до неї

Бабу Катерину в селі знали всі, їй уже перевалило за сімдесят. Вона мала двох дітей – сина й дочку, але…

user2

Живуть в будинку свекри майже весь рік. Але іноді приїжджають у квартиру. Взимку іноді живуть там. Не знаю, навіщо, адже в будинку все є. А на ділянці чого тільки немає! Клумби, троянди, доріжки, фонтанчик, ставок, гойдалки, басейн для наших дітей поставили. Діти дуже люблять туди їздити. Ще є кілька ягідних кущів, свекруха любить варити з них варення, яблуня стара і слива кислюща від попередніх господарів залишилися. Не знаю, чого вони її не зрубають. Ну то таке. Словом, жити там затишно і добре. Питання: навіщо їм квартира? Я прошу, щоб вони нам її віддали, а вони мовчать, ніби й не чують, – якось стала Ліна скаржитися подрузі на батьків чоловіка

Іноді здається, що життя — це постійна робота за простір. Як знайти баланс між тим, що хочеться, і тим, що…

Z Oksana

Коли я переступила поріг нашого дому, мене вразила тиша. Зазвичай, коли я приїжджала, дитина біжить назустріч, а чоловік вже чекає з накритим столом, а тут – ніякої метушні. Мама теж не прийшла зустрічати. Я поставила валізу біля порогу і стала слухати. Тиша. Цього разу мої родичі переплутали дату мого приїзду і просто мене не чекали. Піднялася на другий поверх, а в кімнаті чоловіка побачила чужу жінку

Я приїхала додому після трьох років на заробітках за кордоном, і це була не просто поїздка на кілька тижнів –…

user2

Одного літа мій чоловік виграв якийсь обласний проєкт – виділили йому 80 тисяч гривень на сонячні панелі. У селі це як виграти квартиру в Києві. Люди з району приїздили подивитись. Сусідка Леся спочатку раділа щиро: – Молодці! Такий розумний твій, хай би й мого навчив. Я, звісно, одразу сказала Володьці: “Іди, допоможи Василеві, розкажи, що й як”. А він і пішов. Але Василь тоді лише пробурчав: – Мені те не треба. То все дурня, от у нас як вітер буде, ті панелі по селу розлетяться… Ну, то й добре. Я не нав’язувалась. Та з того дня Леся вже не кликала на каву. На лавку не виходила. Почала паркан латати з їхнього боку, а дірку, де діти грались і бігали туди-сюди, чомусь закрила дошками

Жити в селі – це означає змиритися з тим, що тут всі все про всіх знають. Ти не встиг ще…

user2

Перші дні в Італії були, як сон. Марія не мила підлогу щодня. Не прала вручну. Не готувала трьох страв. Просто ходила з Ганною по магазинах, пила каву на вулиці, спала, коли хотіла. А вдома щось почало змінюватися. Спершу Петро шукав чашку. Потім не знайшов дитячих речей. Далі забув, коли день народження в сина. Згодом спробував сам зварити борщ – діти сказали, що він несмачний. В хаті – безлад. І вперше Петро не мав, до кого звернутися. Він дзвонив, питав: – Коли ти повернешся? А вона відповідала спокійно: – Не знаю. Мені добре тут. Я вчу мову. Я нарешті відчуваю, що я – жінка, а не прислуга

Марія вийшла заміж у двадцять два. Не з великої любові – швидше з довіри. Вона знала Петра ще зі школи,…

user2

Життя в селі має свої особливості, воно тихе, розмірене, і живуть всі як одна велика сім’я – нічого не приховаєш. Тут усі всіх знали, усі всім родичі або кумівство. І якщо хтось не сказав “Слава Ісусу Христу”, заходячи в магазин, то або чужинець, або чимось глибоко засмучений. Тетяні вдавалося довго приховувати свою таємницю, аж поки в село не приїхав Василь

Життя в селі має свої особливості, воно тихе, розмірене, і живуть всі як одна велика сім'я – нічого не приховаєш.…

user2

У нашої мами троє дітей, але якось так вийшло, що для неї завжди був один – улюблений. Іван. Наймолодший. І найжалібніший. Усі його недоліки – прощалися. Усі його прохання – виконувалися. І якщо я чи старший брат ще могли почути: «Не зараз», або й просто «ні», то Іванові вона й останню банку варення віддавала. Ми ще в дитинстві це відчували, але не нарікали. Ну Іван, то Іван. Мамине сонечко. А ми – вже якось самі собі ради дамо. Але одного разу ми не витримали

У нашої мами троє дітей, але якось так вийшло, що для неї завжди був один – улюблений. Іван. Наймолодший. І…

user2

Я йому нічого не дам з того, що було куплено моєю працею, – сказала рішуче Галина. – Якщо треба, доведу кожен чек, кожен переказ. Їй допомогла адвокатка – молода жінка, яка колись теж була в Італії. – Пані Галино, ви не перша. Але ви маєте сили бути тією, хто не мовчить. Боріться. Вона боролась. У суді показали, що більшість переказів ішли напряму Галею з її особистого рахунку. Що квартиру вона купувала вже після повернення, окремо від родинного бюджету. Що Василь узяв позику на машину, а Галя її сплатила повністю сама. Суд залишив квартиру їй. Василь, озлоблений, навіть не попрощався з донькою

Галя поїхала в Італію, коли доньці Іринці виповнилося п’ять. Чоловік, Василь, тоді лишився з дитиною вдома. Обіцяв: – Я все…

user2

Про дружбу двох родин – Коваленків і Бондарів в селі знали всі, бо трималися вони завжди разом як справжні родичі. Жили через один город, ходили однією дорогою, і навіть малеча у двох сім’ях народжувалась майже в один час. Олена Коваленко й Марія Бондар були як сестри. Разом працювали в місцевому клубі. Чоловіки їхні – Іван і Петро – разом їздили на лісоповал, ловили рибу, а на вихідних збиралися разом на посиденьки. Але все змінилося після того, як родина Коваленків вирішила переїжджати в Польщу

Про дружбу двох родин – Коваленків і Бондарів в селі знали всі, бо трималися вони завжди разом як справжні родичі.…

user2