Микола зовсім забув про матір. В останній раз, коли Ніна Сергіївна йому зателефонувала, він роздратованим голосом крикнув: – Чого тобі, мамо? Мені зараз ніколи. Я потім тобі перетелефоную. І поклав телефон. Мати тоді чекала його дзвінка весь вечір. Потім ще день, тиждень, місяць. Закрила очі, з трепетом згадуючи той день, коли її син Микола урочисто підніс їй в подарунок маленьке цуценя. Це був її день народження. Тоді вона накрила стіл, і з нетерпінням чекала гостей. Вона прекрасно пам’ятала, як тоді було весело та гамірно. Це був останній раз, коли в її домі було так шумно. З того дня вона ні разу не бачила сина. Внучка вже зовсім доросла. Цікаво, яка вона стала. Напевно красуня, вся в батька. І все б у її житті було добре, якби вона в той злощасний день не зробила зауваження своїй невістці
Ніна Сергіївна сьогодні прокинулася дуже рано. Лежачи в своєму ліжку, вона прислухалася до всього. Кругом ні звуку. Так тихо, як…