Росина Іванівна не могла заснути. Сьогодні її син-студент приїхав додому з навчання з столиці. І сказав, що додому його підвозив дядько Андрій на своїй машині. Дорогою чоловік розповів, що сам він родом з цього села, але не був тут років двадцять. Андрій захоплено розповідав про свого нового знайомого, а Росині Іванівні з кожним його словом все більше перехоплювало дух. Невже через стільки років Андрій повернувся у село? Вона ж двадцять років боялася саме цього. Це ж вони можуть випадково зустрітися.
Всю ніч жінка згадувала, як вони з Андрієм познайомилися. Їхня дружба почалася ще зі школи, а з часом переросла у кохання. На випускному вечорі вони, сховавшись від всіх, поклялися бути разом на віки вічні. І хоч поїхали вчитися у різні міста, не преставали спілкуватися і мріяти про спільне майбутнє. Джерело
В той день Росина поїхала до коханого, як і домовлялися. Ще здалеку побачила Андрія, який стояв в компанії красивої білявки. Вони жваво щось обговорювали, дівчина ніжно поправляла сорочку Андрія, ніби робила це щодня. Тут Андрій обернувся і побачив її, Росинку. Вона помітила, як він розгубився. Хлопець щось хотів пояснити, але Росина не чула його слів, бо побачила великий живіт у незнайомки, що так мило посміхалася її Андрію. Не усвідомлюючи, що робить, розвернулася і заскочила в автобус, який саме збирався від’їжджати.
Андрій приїхав до неї в гуртожиток наступного дня, намагався щось пояснити. Але Росина категорично відмовилася з ним говорити, сказала, що більше ніколи не хоче його бачити. Хлопець ще багато разів робив спроби помиритися, але нічого не допомагало. А невдовзі Росина зрозуміла, що чекає дитину. Біль подвоївся, до нього додався ще й сором. Допомогли батьки. Вона повернулася в село, перевелася на заочну форму навчання, народила сина. Згодом почала працювати в рідній школі.
Андрій зник з її життя, люди казали, що він виїхав з країни. Син ріс і ніколи не розпитував про свого батька. Його замінив дідусь, учитель історії за фахом. Він і зараз для нього авторитет. Заміж Росина так і не вийшла. Все для сина жила і чекала, коли він додому невістку приведе.
І ось раптом Андрій приїхав і минуле повернулося. Сама доля влаштувала йому зустріч із сином. Але навіщо ворушити старе? Та зранку на роботі від колег Росина дізналася, що Андрій тяжко хворий. Забувши всі образи, вона без вагань набрала сина і попросила приїхати. Вперше розповіла йому всю правду. Вони разом поїхали до Андрія.
В лікарні Андрій розповів, що одного разу згрішив з тією білявкою. Молодість є молодість — спокусила вона його. Не передати, як розкаювався у цьому, але дівчина сказала, що чекає дитину. Та виявилося, що не від Андрія — про її походеньки чи не все місто знало. На станції зустрів її випадково, вона вирішила податися до столиці. Він просто допоміг їй піднести валізу. Того дня він хотів про все розповісти Росині, вимолити прощення, та вона його відштовхнула. Потім не розповіла, що народила сина… Андрій так і прожив одинаком. Коли дізнався про хворобу, вирішив повернутися в рідні місця.
Росина плакала – скільки років втрачено. Але доля таки вирішила, що батько і син мають познайомитися. Чому ж так пізно.
Автор Наталія ПОДОЛЯН.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.