5 років, коли Галина працювала продавцем в магазині, мріяла поїхати в Італію, де вже багато часу заробляла її кума, Світлана.
Світлани не було вдома місяцями, а потім вона поверталася в дорогих шубах, гарних пальто, привозила хороші гроші. Дітям кума придбала по квартирі, а її хата – мало не найкраща в селі. Світлана завжди говорила, що сидіти в селі не збирається, можливо, десь на старості повернеться в хату, бо зараз, поки ще молода, то зрозуміла, що за кордоном люди живуть набагато краще, тому на городі вона працювати не буде.
Галину чоловік залишив 7 років тому ще з малими дітьми на руках. Він відразу одружився і кудись вони виїхали. жінка достеменно не знала куди, але ні рідні, ні знайомі давно не бачили його, кажуть він почав нове життя.
І коли в магазині вчергове списали зіпсовані продукти на заробітну плату Галини, то вона вирішила, що більше так жити не хоче. Якщо хтось поруч купається в багатстві та достатку, вона теж так хоче.
Галина ввечері пішла до мами і стала просити посидіти з дітьми. Марина Юріївна все немолода жінка, та й не уявляє вона, як це сидіти з малими дітьми самій вдома, вони ж до школи мають ходити, ще й в молодші класи. Галина стала вмовляти маму, говорила, що їде всього лише на короткий час, приїжджатиме дуже часто, одяг та речі сама купуватиме дітям.
Галина поїхала, а діток відвезла до мами, добре, що та недалеко від школи жила.
Як і всі українки, які їдуть працювати в Італію, Галина вірила, що це не надовго, що вона заробить грошей і вже скоро повернеться додому багата та щаслива.
Минали місяць за місяцем, рік за роком, а вона про повернення додому назавжди навіть не думала. Марина Юріївна телефонувала, скаржилася, що їй важко, що діти сумують, часто недужають. Галина, звичайно, приїжджала додому, привозила дітям одяг, гостинці, мамі залишала гроші і їхала знову, обіцявши скоро повернутися назад. Рідні вірили і чекали.
А потім Галина зустріла Дієго. Він дарував розкішні квіти, водив у кафе, говорив, що кращої жінки ніколи й не зустрічав. Минав час, Галина все рідше їздила в село, а мамі про чоловіка навіть не розповідала. Дієго теж нічого не знав про родину Галини, про своїх дітей вона теж ніколи при ньому не згадувала.
А нещодавно Галя дізналася, що чекає дитину. Дієго теж дуже зрадів цій новині, запропонував їй вийти заміж.
Жінка хотіла спочатку розповісти про дітей, а потім засумнівалася, боялася, що Дієго відмовиться від неї. Вирішила зробити все, щоб він не дізнався нічого про її родину, вважала, що має право на своє жіноче щастя теж. Вірила, що згодом прийде час і вона обов’язково розповість, забере дітей до себе і будуть вони жити щасливою родиною. Але не зараз, трішки пізніше, поки вона зачекає.
Галина розуміла, що чинить неправильно, але вона хотіла бути просто щасливою жінкою. Гроші мамі пересилатиме й далі, а в село приїде з дитятком, коли настане час. Це раніше вона завжди думала, що скажуть люди, а зараз навчилася жити по-іншому, навчилася жити для себе. А далі – як життя складеться.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – reporters.media.
