Одного разу я сіла в метро на місце біля виходу. На наступній станції закочується бабуся років 80 з візком, на мою пропозицію присісти, відповідає:
– Сиди дочко, я Насиділась. Джерело
І встала поруч, тримаючись за поручень.
Проїжджаємо ще, заходить дівчина, встає навпроти мене, їдемо далі. На обличчі читається презирство і ненaвиcть до мене. Спеціально дивлюся на неї, щоб вона зрозуміла, що, я бачу її реакцію. Хвилин 5 думала, і видає:
– Дівчина, ви зовсім здyрiли, негайно поступіться місцем бабусі!
Не встигла я відповісти, як в справу вступає бабуся:
Читайте також: СУЧАСНА ПРИТЧА: НАЙБІЛЬШ ЩАСЛИВІ ЛЮДИ – ЦЕ НЕ ТІ, ЯКІ МАЮТЬ ВСЕ НАЙКРАЩЕ, АЛЕ ТІ, ЯКІ ВИТЯГУЮТЬ ВСЕ НАЙКРАЩЕ З ТОГО, ЩО МАЮТЬ
– Ти тут мені не вказуй! Посадити вона мене надумала!
З одного боку було шкода її, осоромлену і розчервонілу, не для себе ж старалася, а з іншого боку – нетреба було дивитися на мене з таким бридливим виразом обличчя.
