fbpx
Життєві історії
6 років зять з донькою живуть у квартирі Тетяни Іванівни. Але чоловік Ольги не знає й досі, що він щомісяця платить гроші за оренду квартири своїй власній дружині. Ольга вже відклала чималу суму на своєму рахунку, а потім сіла і задумалася, а що буде, коли чоловік дізнається правду

– Виходить, вони десь шостий рік вже так живуть разом? Чоловік платить гроші за оренду квартири своїй власній дружині, і не знає про це? Я ще такого не зустрічала ніколи, дуже цікава ситуація.

– Ну почекай! По-перше, платить він не дружині, а мені, своїй власній тещі гроші: юридичній господині квартири. А вже які там домовленості між мною і моєю дочкою, це тільки наша справа, його вона абсолютно не стосується. Правильно? А по-друге, особисто йому яка різниця? Свого власного даху над головою у нього в столиці немає, орендувати житло йому треба було б в будь-якому випадку. Він і до весілля орендував квартиру. Прийшов до нас з одним лише з чемоданом. Міг зараз орендувати житло у чужих людей, але у своїх все-таки приємніше жити, я вважаю.

– Так?

– Ще б пак! Робити в квартирі можна все, що завгодно, не питаючи: будь-який ремонт, будь-яку перестановку – будь ласка, я тільки «за». З перевірками до них ніхто не ходить, їх не виселять раптово серед ночі з чемоданами і дитиною на вулицю. Сусіди ставляться нормально, як до постійних мешканців, це ж теж важливо. І по грошах я ціну високу їм не говорила, домовилися навіть трохи нижче за ринок. З вулиці таку квартиру в цьому районі він би за стільки не зняв. Так що скаржитися йому, я вважаю, нема на що. Я думаю, що мій зять ще дякувати мені має за все.

Квартира, про яку йде мова – аж ніяк не палац, тим не менш досить таки велика по метражу двокімнатна. Жінка кілька років тому купила квартиру сама, в кредит.

– На жаль, дісталися мені ці метри важкою працею, – зітхає Тетяна Іванівна.

Свого часу жінка отримала невелику спадщину – частина грошей від продажу батьківського будиночка в невеличкому селі. Додала трохи своїх накопичень і вклала кошти в квартиру в споруджуваному будинку, на залишок суми взявши кредит.

– Знайомі усі засуджували її, казали, що вчинила вона нерозумно – мовляв, навіщо ти в це влізла! – розповідає Тетяна Іванівна. – Ти мати-одиначка, який може бути ще кредит. Це великий борг на багато років, а раптом роботу втратиш? Так мені і самій страшно було, адже це такі великі гроші. Але я зважилася на це, і не пошкодувала. Знала, що дочка росте у мене, що їй теж житло потрібно буде рано чи пізно – своє, окреме, щоб мала дах над головою.

Кредит Тетяна Іванівна виплатила приблизно до моменту закінчення дочкою інституту, і на випускний урочисто подарувала дівчині ключі. Втім, переїжджати від матері в квартиру донька не поспішала. Потихеньку зробили в новій квартирі ремонт, купили меблі, побутову техніку – в цих витратах донька Ольга брала участь вже повноцінно, оскільки вже працювала і мала свій власний дохід.

А через якийсь час дочка Тетяни Іванівни зустріла Олександра. Стосунки розвивалися стрімко, і незабаром постало питання про те, що молоді хочуть спробувати пожити разом.

– Ось тоді я дочці і запропонувала цей варіант. Порадила не говорити, що квартира ця – її. Адже вона так на мене і оформлена залишилася. Запропонувала – скажи своєму чоловікові, що мама здає квартиру в оренду, грошей просить порівняно небагато, нам готова зробити знижку ще. Квартира хороша, чиста, в новому будинку, метро поруч, до роботи добиратися дуже зручно та швидко. Вмовляй його, кажу, знімати нашу квартиру. Гроші нехай переводить мені на карту, а я тут же буду пересилати їх тобі.

У перший момент Ользі такий план здався дуже нерозумним. Говорити неправду, викручуватися – навіщо це треба? Але мати зуміла її переконати, що в такій ситуації – нічого страшного. Гроші можна збирати на рахунку, і потім купити на них щось потрібне для своєї сім’ї. Зрештою, рано чи пізно буде потрібно квартира більшої площі, ось тоді вони і стануть в нагоді. Та й взагалі, в усі часи розумні жінки мали, так би мовити, заначку – гроші, про які чоловікам знати не треба.

Хіба мало, як складеться життя згодом, коли роки минуть. Все одно коли-небудь буде дитина, декрет – ось тоді гроші і стануть в нагоді.

– Жінці привести чоловіка чоловіка в свою квартиру якось неправильно! – міркувала Тетяна Іванівна. – раптом не уживеться, наприклад? Скажеш – мати веліла звільнити квартиру, мовляв. І взагалі, хай не розслабляється! Нехай знає з самого початку, що йому треба заробити на житло для своєї сім’ї. З якого дива йому жити безкоштовно? Зараз звикне, що все легко дається, а потім й на роботу взагалі не захоче ходити.

В результаті ось уже 6 років так і живуть. За цей час багато що змінилося – молоді зареєстрували шлюб, народили дитину, Ольга сиділа два роки в декреті, потім взяла няню і вийшла на роботу. Щомісяця чоловік переводить тещі суму на карту – в рахунок оплати оренди квартири, в якій вони живуть. Тетяна Іванівна тут же перекидає гроші на карту дочки.

– Це її квартира, купувалася для неї, я ні на що не претендую, мені нічого не треба! – каже вона спокійно.

Тетяна Іванівна досі працює, отримує зарплату і в грошах такої великої потреби зовсім немає.

– Слухайте, а раптом зять дізнається, що ви його всі ці роки ось так за ніс водите?

– Так як він дізнається щось? – навіть вірити в це не хоче Тетяна Іванівна. – Ольга йому не скаже ніколи нічого, я теж говорити не збираюся правду своєму зятеві. А ці гроші вже кілька разів дуже виручали дочку. Тепер ось дякує кожен раз, що надоумила її свого часу так вчинити.

Ольга дуже вдячна своїй мамі, але таки боїться, що колись чоловік дізнається і може їй не пробачити. Кожного дня хвилюється, що колись її шлюб таки може зруйнуватися.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page