Сама я родом з такого собі маленького села. Народилася і виросла я в зовсім незаможній родині, швидше навпаки.
Можливо й через це, але я чомусь завжди дуже хотіла швидко вийти заміж, щоб покинути стіни напіврозваленої батьківської хати, адже і вона і бідність мені дуже набридли, бо нас там тулилося аж 8 чоловік, включаючи нашу стареньких бабусю і дідуся. Ну воно, звичайно, і не дивно.
Тому, навіть не отримавши хорошої освіти, я відразу ще дуже молодою вийшла заміж за Миколу. Він перший зробив мені пропозицію вийти за нього заміж.
Я довго не думала, погодилася відразу на заміжжя, адже розуміла, що в заміжжі моє життя може налагодитися, я мріяла про хорошу сім’ю, адже це найбільше щастя для жінки.
Микола жив на краю села зі своєю матір’ю в хаті, це була для мене гарна альтернатива, бо жити в нашій бідній сім’ї було не просто, я думала, що заживу щасливо у новій родині.
Марія була для мене доброю свекрухою, не можу сказати, що вона мене любила, але вона була жінкою мовчазною, тому й досі не знаю, як вона ставилася до мене щиро.
Особливого щирого кохання від Миколи я не бачила, щиро кажучи, навіть зараз не знаю, чому він мене взяв заміж. Але я була дівчиною красивою і працьовитою дуже.
Як тільки я перебралася жити до свого чоловіка з свекрухою в хату, взялася за господарство, прала, готувала, влаштувалася на роботу у сільський магазин.
Згодом дізналася, що чекаю дитину, а через два роки знову мала вже другого хлопчика. Сини мої дуже схожі на мене, можливо тому, як і я всі ці роки, від свого рідного батька вони не бачили і не чули нічого хорошого.
Микола весь день був на роботі, ввечері вечеряв і біг до сусідів. Заробляв він досить мало, та й в магазині на мене чекали копійки, а діти ходили до школи, на все потрібні гроші.
А вже в травні повернулася моя кума з заробітків з Італії, купила дітям машину і прийшла до мене в гості.
Ольга розповідала, що в Італії жінкам платять зараз гарні гроші, що можна заробити, що я в сільському магазині стільки не зароблю за все життя, як вона там за рік. Ми повечеряли і вона пішла, а в мене з голови ще довго не виходили ті її долари.
Наступного дня я сама пішла до неї, стала розпитувати що до чого, як влаштуватися, щло для цього потрібно, просила, щоб вона мені підшукала роботу. Вже в неділю Ольга збиралася повертатися назад до сеньйори, обіцяла зателефонувати.
Я вже майже забула про ту нашу розмову, як через місяць пролунав дзвінок від Ольги, сказала, що діти сусідки її сеньйори шукають жінку з України, щоб маму їх доглядала, але казала, щоб я швидко вирішувала і збиралася, бо вже через тиждень вони мене чекають там.
Дітей я залишила на свою свекруху, а сама подалася за кордон заробляти гроші.
Відтоді минали рік за роком, я працювала з Ольгою по сусідству, по черзі ми їздили додому, возили гроші рідним.
Згодом Ольга купила дітям квартиру в місті, відремонтувала свою хату. А в мене так чомусь не виходило, я усі гроші передавала чоловікові, а частину свекрусі, щоб діти мали що їсти. Єдине, що вдалося зробити, це зробити ремонт в хаті матері свого чоловіка, побудувати великий хлів та красивий паркан.
Так минуло 5 років.
Одного дня Ольга зателефонувала донька, сказала, що вистачить вже на чужині працювати, вона їм добре допомогла, та й за ті гроші, що вона передавала, вони їй гарну хату розбудували, пора і для себе пожити.
Вона відразу поїхала в Україну, а мені тоді так сумно стало, про мене немає кому подумати, діти ще малі, щоб зрозуміти, а чоловікові якось байдуже до мене, скільки раз я приїжджала в село, він жодного разу нічого не говорив, щоб я залишилася.
Якось мені подзвонила моя свекруха, сказала, що вона не добре себе почуває, а сина її вже другий тиждень немає вдома, просила, щоб я приїхала, бо дітей ніде діти і дивитися за ними немає кому.
Я все покинула і помчала додому, мати чоловіка була бліда, вона дуже постаріла за ці всі роки, за своїми турботами, я цього не помічала раніше.
Мати мого чоловіка покликала мене в кімнату, вона просила вибачення, говорила, що давно знає, що її син ходить до доньки її колишньої подруги. Вони вже два роки таємно зустрічаються, а тепер вже напевно все серйозно, раз він пішов до неї.
Свекруха весь цей час не хотіла розповідати мені раніше нічого, бо не хотіла, щоб я покинула його, адже вона залишиться сама, бо дуже любить моїх синочків. А її син приведе в дім іншу жінку і їй доведеться миритися з ними в одному домі, а вона не хоче цього, хоче бути з нами.
Матір свого чоловіка я пробачила, чоловіка не стала шукати, навіть не телефонувала йому, я за ці всі роки геть охолода до нього, жодних почуттів не залишилося до нього, лише образа. Адже навіть, якщо вже склалися в них такі стосунки, не вже не можна було вчинити якось по-людськи, для чого ось так кидати мене, дітей, недужу вже давно немолоду маму.
Рано до мене підійшла Марія. Вона зайшла в кімнату і розбудила мене. Вона поклала на стіл гроші загорнуті в стареньку хустинку. Там було 10 тисяч доларів. Вона сказала, що останні роки вона не витрачала всі ті гроші, які я їй давала, дітей годувала в основному на свою пенсію, економила на всьому, а особливо на собі.
На перший погляд, зовсім чужа мені людина, сказала, щоб я нікуди більше не їхала, не гарувала на чужині, раз її син так вчинив з нею і своєю сім’єю, то вона більше не чекатиме, а з понеділка розпочне оформлення своєї хати на мене. Марія сказала, що я доклала до її хати дуже багато грошей, зробила ремонт, тому частина там моя теж є чимала.
А ще сказала не зважати на чоловіка, а шукати собі іншу долю. Гроші у нас є, я влаштуюся на роботі та й її пенсія додасться, якось ми проживемо і все буде добре у нас.
Я тоді вперше пригорнулася до матері Миколи, мені стало так тепло і затишно, я зрозуміла, що є людина, яка турбується і піклується про мене. За всі ці роки мати чоловіка ніколи не говорила мені теплих слів, просто тримала все в душі.
Тепер я твердо знала, що в нас все буде добре. Я дуже поважаю і люблю Марію, як матір свою рідну, навіть не знаю, як би склалося наше життя, якби не її мудра жіноча порада.
Зараз нашої мами немає вже з нами, ми з дітьми та чоловіком щонеділі ходимо до неї, я тулюся до горбика земельки, де вона лежить, так, як притулилася тоді того ранку до неї самої.
А заміж, до речі, я вийшла вдруге, сама моя Марія благословила мене на той шлюб, коли була ще поряд зі мною. І маю маленьку донечку, своє третє дитятко. Ми живемо добре, дякуючи нашій мамі, вона була золота людина.
Як мені не вистачає її. У когось ще була така добра свекруха, як в мене?
Фото ілюстративне.
