Я сама родом з села, а зараз живу в місті.

Я зараз добре заробляю, вже років 10, як маємо з чоловіком свою власну справу. Є у мене дві квартири, бо маю донечку 14 років, то ми з чоловіком для неї на майбутнє придбали. Маємо з чоловіком два недешевих автомобілі.

Якось так склалося, що я не маю подруг. Більшість людей нам в усьому заздрять, вважають, що ми маємо легкі гроші, бо наш бізнес процвітає і навіть зараз у такі важкі часи приносить нам досить таки гарний прибуток.

Але ми з чоловіком живемо дуже добре, ділимо все навпіл: і радість, і турботу. Тому нам добре і в своїй маленькій сім’ї.

5 років тому мені зателефонувала мама, сказала, що сестра занедужала, нічого серйозного але потрібні гроші. Просила позичити, а вони мені віддаватимуть частинами.

Моя сестра Ганна одна виховує сина, чоловіка вона немає. Тому я, не роздумуючи, позичила рідним 30 тисяч гривень. Всі були неймовірно вдячні.

Перших пів року мені мама віддавала з пенсії по одній тисячі гривень. Я не розуміла, чому не долучається сестра, адже вона теж заробляє, але я мовчала, адже вони живуть в одній хаті, то нехай самі там і розбираються.

А потім мами не стало. Відповідно, борг мені ніхто не повертав. Я пів року мовчала, а потім звернулася до сестри. Запитала прямо, коли вона мені поверне гроші?

Ганна була дуже здивована, вона сказала, що нічого мені не винна, то мама гроші позичала. Сестра сказала, що відмовляла маму від позики, а вона сама наполягла, тому вона мені нічого не винна. Нашої мами вже немає, тому я вже ніколи не дізнаюся правду.

Для мене це не такі вже й великі гроші, але мені дуже сумно на душі від того, як повела себе зі мною рідна мені людина.

Що тепер робити я не знаю. В хаті ще залишився мій тато, я хочу його провідати, але там живе сестра, а її бачити я точно не хочу.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.