У нас з братом різниця у віці 25 років, то ж коли він народився, я вже закінчив навчання, влаштувався на роботу і забезпечував себе сам.
У батьків я грошей не просив, бо розумів, що вдома є молодший брат, якого треба ростити.
Тому я і сам, чим міг, допомагав своїй родині, завжди приїжджав додому, щоб допомогти.
Мій молодший брат Василь з дитинства купався в батьківській любові, мама з татом його дуже любили, і він почав з часом користуватися їхньою любов’ю.
Я в житті всього добивався сам, а Василь звик, що йому мають дати все готове.
Коли не стало наших батьків, виявилося, що заповіту вони не залишили.
Як і належить в цьому випадку – все майно ділиться навпіл.
Мені, в принципі, не треба було нічого, а ось Василь добряче вчепився в спадок.
У моїх батьків на подвір’ї є гарний двоповерховий будинок, який вони збудували за мої гроші.
Але мій брат, який не вклав туди ні копійки, дуже хотів собі його привласнити.
Я був не проти був все залишити братові, хоча багато чого мені в ньому і не подобалося.
Та в мене було більше всього, ніж у брата, то ж я вже був змирився з тим, що будинок йому залишу.
Проте під лісом у батьків була дуже гарна земельна ділянка, і я захотів її собі забрати.
У мене була мрія збудувати там невеликий будиночок для сімейного відпочинку на вихідні.
Але брат сказав, що я і так багатий, і що нічого він мені віддавати не збирається.
Я був відверто вражений зухвалістю Василя, тому вирішив теж вступати у спадщину.
І будинок, і земельну ділянку ми поділили порівну.
Через це брат називає мене жадібним, і всім родичам розповів, який я поганий, мовляв, і так багато маю, і ще мені мало.
У підсумку, мій брат через свою жадібність залишився без будинку.
Бачить Бог, я хотів йому все віддати, але він зі мною поступив негарно, то ж за це заплатив.
Я думаю, що я все зробив правильно. А ви як вважаєте, хто з нас правий?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
