Хоча Оля вже давненько працювала на фірмі, ніхто нічого про неї не знав, вона ні з ким особливо не спілкувалася і не дружила. Але дівчина викликала неабиякий інтерес у співробітників. Всі гадали, одружена вона, розлучена чи ще незаміжня. На пальці обручки не було, про чоловіка ніколи жодним словом не обмовилася, але мала семирічну донечку, зовсім не схожу на Ольгу.
Оля була жінкою видною, стрункою, красивою. Мимоволі всі чоловіки на роботі оглядалися в її сторону. А вона ні на кого не звертала уваги. Скромно опускала очі і продовжувала далі робити свою роботу. То ж чоловіки дарма старалися привернути увагу красуні. В принципі, як і жінки, спроби подружитися яких Оля рішуче відкидала. Чим викликала ще більший інтерес до себе.
Одні подейкували, що доньку вона удочерила, бо дівчина зовсім не подібна на неї. Інші казали, що це дитина її непутящої сестри. А ще інші переконували, що точно знають, що Ольга розлучена, а чоловік її зрадив і пішов до іншої, от вона тепер нікому і не довіряє.
Так і губилося товариство в здогадках, бо жодну з чуток Оля і не підтверджувала, і не спростовувала. А ще, усі давно помітили, що з Олі не зводить очей Андрій – молодий перспективний спеціаліст їхньої фірми. Між ними була різниця у віці, Андрій років на п’ять був молодшим, але хлопець на це не зважав: то запропонує підвезти додому, то каву в обідню перерву принесе, то допоможе доробити терміновий проект.
А якось наважився Андрій в кінці робочого дня, коли вони вже доробили проект і крім них, в офісі не було нікого, зізнатися Ользі, що та йому дуже подобається. Але у відповідь отримав рішучу відмову – сказала, що ніколи їм не бути разом.
А на наступний день Оля на роботу не прийшла, звільнилася. Андрій почав її шукати, але за вказаною адресою її теж не було. Хлопцю нічого не залишалося, як змиритися і жити наодинці зі своїми почуттями.
Тим часом, на роботі знову поповзли чутки, що Ольга завела собі багатого залицяльника і переїхала з ним в інше місто. Андрій цим чуткам не вірив – не така вона, його кохана.
Наступна їхня зустріч відбулася через 13 років. Андрій випадково зустрів Ольгу в аеропорту, вони летіли одним рейсом на відпочинок в Туреччину. Так доля знову їх звела. Навіть в готелі поселилися у сусідніх номерах. Нехай і не зразу, але розмова по душах таки відбулася. В один з вечорів Ольга відкрила Ігореві свою таємницю.
Жінка розповіла, що донька у неї від чоловіка, якого єдиного вона по-справжньому кохала. Це було справжнє почуття, яке приходить раз в житті. Але, її обранець був одруженим. Тому ці стосунки Оля не афішувала. В день, коли народилася їхня донечка, він їхав до них, але не доїхав, сталося непоправне… Дитину побачити йому так і не судилося.
То ж цим тягарем кохання і провини водночас так і жила Оля. Жила заради донечки, якій зараз уже 20 років. А що на неї не схожа – не біда. Вона – копія свого батька. Видно, доля так розпорядилася, що подарувала Ользі продовження її любові, нехай і з присмаком гріху.
Андрій дивився на Ольгу і не міг відвести погляду. В свої 40 років вона виглядала просто неперевершено. Він думав над тим, як же його кохана сама себе покарала 20-ти роками самотності. Намагався її виправдати, адже душа не вибирає, в кого закохуватися.
З цієї подорожі Оля і Андрій поверталися разом, як пара. Чоловікові таки вдалося переконати Ольгу в щирості своїх почуттів до неї, які не тільки не згасли за 13 років, а, здається, ще більше розгорілися. Вона нарешті дала собі шанс – отримати трохи щастя…
Спеціально для ukrainians.today. Передрук без гіперпосилання на ukrainians.today заборонений.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
