З одною колегою на роботі ми дуже здружилися.
Ця жінка видалася мені дуже доброю та щирою людиною.
З Тамарою часто ходили на після роботи на каву, інколи в кафе зустрічалися на вихідних. Декілька раз я запрошувала її до себе додому. А в гостях у Тамари не була жодного разу, бо знала, що вона живе зі своєю свекрухою.
Доречі саме про неї піде мова далі.
На яку б тему ми з Тамарою не розмовляли, та майже все закінчувалося тим, що вона жалілася мені на своє життя. Вона постійно нарікала на свою свекруху, говорила, що їй не пощастило з нею і ще багато чого не дуже хорошого про цю людину.
Мені дуже було шкода Тамару, я їй щиро співчувала і дуже раділа, що, як добре, що у нас з чоловіком є власне житло і нам не доводиться жити зі своїми батьками.
1 грудня був день народження в Тамари, вона святкувала його вдома. Тоді вперше колега запросила мене до себе додому в гості. Знаючи, як їй там недобре живеться, я не хотіла йти до неї, але було незручно відмовити їй, тому я нічого не стала говорити, а сказала, що прийду.
Колезі з чоловіком ми купили дорогий комплект постільної білизни, на який витратили майже 2 тисячі гривень та величезний букет троянд.
Двері нам відкрила маленька приємна та посміхнена жіночка в простому халатику, в руках вона тримала столові прибори і кухонний рушничок. Коли ми зайшли, жіночка відразу почала біля нас метушитися, ставити наше взуття, вішати в шафу наш одяг. Привітно провівши нас до зали, вона швиденько побігла на кухню. Ми привітали з Чоловіком Тамару, у кімнаті було дуже багато людей, нікого з них я не знала.
Потім знову забігла та привітна жіночка, принесла гарячу картоплю, не встигла слово й сказати, як Тамара вручила їй квіти і, командним тоном, попросила поставити їх у воду, в найкращу вазу, що стоїть на шафі. Жіночка слухняно з квітами вибігла з кімнати. Ми всі сіли за стіл. Так пів години ми пили, їли, звучали святкові побажання, а та жіночка все підносила і підкладала на столи одна.
Я відразу подумала, що це мама приїхала допомогти Тамарі, а коли дізналася, що це її свекруха, навіть слова вимовити не могла. Мені так шкода так стало ту жінку, вона аж ніяк не була такою, що про неї розповідала моя колега, і це добре було видно.
Після того дня народження я відсторонилася від своєї колеги, намагаюся не зустрічатися з нею після роботи. Мені достатньо було одного вечора у неї вдома, щоб дізнатися, що вона за людина насправді.
Дуже хочу порадити вам не відкривайте душу малознайомим людям, не довіряйте їм, адже люди досить часто вміють лукавити, вони виявляються не тими, за кого себе видають. І тоді дуже сумно усвідомлювати, що вже наче б і близька тобі людина так вчинила з тобою.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
