Я і подумати не могла, що через 25 років я не просто знову зустріну Віктора, а що він стане моїм сватом! Скільки хлопців є на світі, а моя єдина донька Дарина вибрала собі сина Віктора.
Перечити я не стала, бо щастя доньки для мене важливіше, ніж власні амбіції. Тепер син Віктора – мій зять, а ми з ним свати – виходить.
Наші теперішні зустрічі не приносять мені радості, бо минуле нахлинуло такою хвилею, що я просто не знаю, що тепер робити.
Багато років тому я поїхала на весілля до подруги в сусіднє село і там закохалася в одного хлопця. Ми почали зустрічатися, мені тоді здавалося, що я найщасливіша людина в світі.
Я була впевнена, що от-от Віктор покличе мене заміж, батьки мої вже до весілля готувалися.
Зустрічалися ми по вихідних, бо жили в різних селах. Віктор приїжджав до мене в неділю з самого ранку. А одного разу він не приїхав, ні першим автобусом, ні другим… Тоді телефонів ще не було. Я весь день його прочекала, хвилювалася, може захворів.
Три тижні його не було, а потім таки приїхав, і то для того, щоб сповістити, що він одружується. Дівчина з багатої родини, тому він не може упустити такий шанс. До того ж, вона дитину чекає.
Що я мала тоді робити? Я змирилася, бо іншого виходу у мене просто не було. Але один Бог знає, скільки я тоді виплакала сліз.
З Віктором ми не бачилися багато років, я навіть чути про нього нічого не хотіла, знала лише, що у нього є син, і що вони з дружиною дуже заможні люди.
Оговтувалася я дуже довго. Вже й не сподівалася, що колись ще комусь повірю і заміж вийду. Але на роботі я зустріла Михайла. Він був настільки наполегливим, що я здалася і ми одружилися.
У шлюбі у нас народилася донечка. Для Даринки Михайло був готовий зірку з неба дістати.
Поки чоловік був живий, то ми з донькою ні в чому не потребували. Чоловік будинок великий збудував для нас, наш дім – повна чаша.
На жаль, рано пішов у засвіти мій Михайло, не дочекав того дня, коли побачить нашу донечку у білій сукні.
Коли Дарина розповідала, що вона зустрічається з Максимом, я і подумати не могла, що це син Віктора. А доля ж он як закрутила!
Я про все дізналася лише на сватанні. Але що вже тоді було робити?
Ми відгуляли весілля, але дітям ми нічого не сказали. Зять живе з нами, а його батьки час від часу приходять до нас в гості, і мені доводиться з ними сидіти за одним столом, та ще й про щось говорити, при цьому вдавати, що нічого не сталося.
Сваха моя дуже неприємна жінка, якась така пихата і вічно усім незадоволена. Я підозрюю, що вони з Віктором не ладнають, бо ніколи і не бачила, щоб вони лагідно між собою говорили.
Мої здогадки підтвердив і сам Віктор, який мені зізнався, що з дружиною вони давно чужі люди і живуть разом лише “про людське око”.
Він на Різдво приїхав сам, без дружини, сказав, що сваха до своїх батьків пішла, а він, наче, до сина, але насправді хотів поговорити зі мною.
Як лише діти встали з-за столу і залишили нас самих, Віктор мені в коханні зізнався, сказав, що як лише побачив мене на сватанні, то спати не може, все про мене думає.
Просить прийняти його, обіцяє, що з дружиною він розлучиться.
Ось така “Санта Барбара” у мене склалася.
Що тепер робити, я просто не уявляю.
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.