Мені зараз дуже прикро дивитися на життя своїх дітей, адже вони його живуть зовсім неправильно, а прислухатися до моїх порід не хочуть.
Багато знайомих кажуть, що я не права і мені не потрібно лізти в їх сім’ю, але я не можу по-іншому. Я ж мати. Невже я можу на це спокійно дивитися? Ні, звісно. Але як зарадити я не знаю.
Я стою перед серйозною дилемою. Чи маю я право втручатися в сім’ю свого своєї доньки, навіть, коли просто хочу їм допомогти?
Справа в тому, що я зовсім не можу зрозуміти своїх дітей, адже моя донька з зятем та з їх двома дітьми за останні гроші поїхали відпочивати в Карпати.
Для мене це було такою несподіванкою, що я вам передати словами всього не можу просто.
Можливо, люди скажуть, що нічого поганого вони не зробили і це нормально, коли молоді сім’ї відпочивають, а особливо в такий час, коли дітям потрібен спокій. Але ж я то знаю, як вони зараз живуть, що ледве на життя вистачає. Вони у вересні у мене гроші просили, коли дітей в школу збирали, бо на канцтовари не вистачало навіть.
Я завжди просила дітей заощаджувати, адже вони навіть коли добре заробляли і то часто брали кредити, адже не вміють вони копійку берегти, все витрачають на непотрібні, як на мене, речі.
Так склалося, що моя донька та її чоловік не так давно залишилися без роботи обоє, Дарина моя й досі не може роботу нормальну знайти, нажаль, а ось зять з 9 грудня виходить на нову роботу і ніхто не знає, як там складеться, але зарплата там теж невелика і підвищувати її ніхто йому не обіцяє в найближчому майбутньому.
Минулого року діти. дякувати долі, виплатили кредит за власну однокімнатну квартиру, планували її продати та взяти в кредит трикімнатну. Але ті гроші, які наскладали зараз ідуть на життя, про квартиру тепер і мови навіть немає.
Зять і донька моя гроші відкладати не вміють, як я не намагалася навчити цього їх. От ще тиждень два до зарплати, а вони вже на макаронах синять, бо їсти не мають за що купити.
Я, звісно, печу пироги їм сама, смажу котлети і несу їм це все додому, адже купувати щось дороге змоги не маю, тому готую сама, щоб смачно було, і корисно, і якомога дешевше.
Ой, донька мені тоді так дякує, діти радісні, але я пенсіонерка, багато купити не можу. Яка у мене пенсія та? Хіба я можу їм часто допомагати, коли самій ледве на елементарні речі і харчі вистачає?
Щоразу першого числа кожного місяця, коли донька з зятем отримують зарплату, я прошу їх економити, щоб до кінця місяця вистачило їм на життя, але вони живуть, сьогоднішнім днем, як хочуть і числа 15 знову без грошей сидять.
Так і цього разу вийшло, поїхали відпочивати за останні гроші в Карпати перед святами. Я розумію, що до родини, але бензин, харчування, все дуже дорого.
Вони виправдовуються, що й хотіли зекономити так, як я завжди їх вчила, мовляв, не на свята поїхали туди, адже тоді ціни будуть космічні, а перед святами поїхали, ще й до родичів. Але ж і без того витрати великі ця подорож принесе.
Я кажу доньці, що більше допомагати їм не буду, втомилася вже дбати про них. А вона мені відповідає, що й не просила мене про це ніколи.
Але мені дітей шкода, онуків своїх. Хіба вони винні? Я така сердита на доньку та зятя. Як до них донести, що вони не правильно живуть? Та чи варто взагалі їм допомагати, адже я їм останні гроші несу, а вони просто так взяли і поїхали в Карпати?
Фото ілюстративне.
