Додому я планувала повертатися ще рік тому, я заробітчанка, працюю в Італії вже 12 років. Але влітку цього року почалася ще одна неприємна історія в нашій родині, яка змусить мене ще на кілька років лишитися в Італії і заробляти собі на житло, бо вийшло так, що повертатися мені нікуди.
Зараз я працюю баданте, доглядаю літнього італійця, він дуже хороший, так що можна сказати, що з роботою мені нарешті пощастило. Коли синьйор почув мою історію, то сказав, що тепер буде платити мені на 100 євро більше, бо хоче допомогти. То ж я залишаюся щоб щось заробити, поки є можливість.
На заробітки я поїхала не від доброго життя. Я рано овдовіла, дочку свою я сама ростила. Жили ми біля моєї мами, грошей ні на що не вистачало. Дочка заміж зібралася, і я собі подумала, що просто мушу заробити їй на квартиру.
Як я і планувала, я купила дочці житло, вони з чоловіком переїхали у куплену мною квартиру. Про маму вони не забувають теж, два рази на тиждень дочка купує все необхідне і їде до бабусі в село.
А зять взявся ремонтувати наш будинок в селі, я йому гроші висилаю, а він хазяйнує. Я ж збиралася жити з мамою, коли повернуся, тому вкладала великі гроші в наш будинок.
Ми і ванну добудували, і кухню з кімнатою, дах черепицею перекрили, стіни утеплили, так що тепер це не стара хата, яку я залишала, а добротний будинок з усіма зручностями.
У мене є рідна сестра Оксана. Вона в свій час дуже вдало вийшла заміж, жили вони з чоловіком вельми заможно, то ж нас вона просто соромилася і поступово розірвала з нами всі зв’язки. Ні до себе в гості не кликала, ні до нас не приходила.
Я коли їхала в Італію, просила, щоб вона мені гроші позичила, але сестра відмовила. Тоді мені чужі люди допомогли. Вона жодного разу не протягнула нам руку допомоги, хоча бачила, як ми бідно живемо.
А зараз у моєї сестри настали непрості часи. Її багатий чоловік знайшов собі іншу, значно молодшу за себе, а з моєю сестрою він розлучився і попросив покинути територію.
При розлученні з’ясувалося, що Оксані нічого не належить, бо все їхнє майно було записано на родичів її чоловіка.
Таким чином моя сестра залишилася ні з чим, і вона нічого кращого не придумала, як повернутися жити до нашої мами. А що, будинок є, мама рідна – доньку на вулицю не вижене.
Живучи з мамою, Оксана переконала її переписати будинок на неї. Аргументувала це тим, що я в Італії чужих людей доглядаю, а до рідної матері мені байдуже. Так що коли я повернуся, мені не дістанеться там нічого.
До дочки я теж не піду, у них дитина маленька, а квартира однокімнатна. То ж єдиний вихід для мене – залишатися в Італії і заробляти собі на житло.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
