Літо було найулюбленішою порою року Оксани з кількох причин. Жили вони з мамою в селі, недалеко від лісу, а там і ягоди, і гриби. Та й біля хати росло багато всього. Але найбільше Оксана любила вирощувати білі лілії, адже це улюблені квіти її найдорожчої матусі. Ними у них було засаджене усе подвір’я.
Мама Оксанку виховувала сама, свого тата вона не пам’ятає, він залишив їх відразу після народження дитини. Люди подейкують, що він живе десь в сусідній області, має іншу сім’ю, а до Оксани і її мами йому діла немає.
Жили вони бідно, але в мирі і любові. Мама працювала медсестрою в місцевому медпункті, отримувала копійки. Виручало домашнє господарство – корови, свині, кури, городина. Дочка мамі у всьому допомагала, весь тиждень добре вчилася в школі, а в суботу з мамою на базар їздила – продукти продавали.
Було Оксані 17 років, коли одного разу на ринку вона зустріла Вадима. Він був родом з Півдня, привозив на ринок продукти – помідори, кавуни, персики. Сподобалася йому скромна Оксана, то ж в кінці літа, коли треба було повертатися додому, зробив дівчині пропозицію. Оксана погодилася і вже в листопаді цього ж року, на самого Михайла, відгуляли весілля.
Зять прийшов до Оксани в хату і відразу почав господарювати. Спочатку ремонт в кімнатах затіяв, а потім і розпочав будівництво нового будинку. Теща, мама Оксани, не могла натішитися таким зятем. Все життя Марія всю господарку на собі тягла, а тут нарешті з’явився чоловік, справжній господар.
П’ять років подружжя жило дуже добре, народилася у них донечка, Єлизаветою назвали. А потім і синочок, Андрійко. Вадим любив своїх дітей, піклувався про них, весь рік жив з ними, будував хату, а влітку знову вирушав на Південь і привозив звідти продукти. Але одного разу Вадим не приїхав у зазначений термін, Оксані зателефонував і попередив, що затримається на кілька днів.
Приїхав аж через місяць і відразу з порогу заявив, що має до дружини серйозну розмову. Виявилося, що в чоловіка вдома з’явилася інша жінка, яка чекає від нього дитину. На наступний день Вадим зібрав речі і поїхав назавжди. Залишив Оксану з двома дітьми і недобудованою хатою.
Тоді Оксані дуже допомогла мама, яка відразу сказала, що поїде на заробітки в Італію, щоб хоча б хату добудувати. Жінки з села, які вже по кілька років були заробітчанами, допомогли Марії знайти роботу. За п’ять років хату вони таки добудували, дуже допоміг Оксані сусідський хлопець Андрій, який направду мав золоті руки.
Марія висилала гроші, Андрій будував – в результаті вийшло краще, ніж сподівалися. На новосілля приїхала і Марія з Італії, не могла натішитися як все до ладу вийшло. Хотіла назад повертатися на роботу, але Оксана маму не пустила, мовляв, тепер вони якось самі справляться.
Оксана завжди пильнувала, щоб біля їхньої хати квітли лілеї – мамині улюблені квіти стали оберегом для їхньої родини. Незабаром Андрій зробив пропозицію Оксані. Вона трохи вагалася перше ніж відповісти, адже у неї двоє дітей, та й Андрій молодший за неї на шість років. Проте здаватися парубок не збирався і таки став для Оксани чоловіком, а для її дітей – справжнім батьком. Через рік Оксана народила йому сина.
Через три роки як не стало мами, на подвір’ї у Оксани з’явився невідомий чоловік з букетом білих лілій. Це був батько Оксани, який сказав, що відразу впізнав їхнє подвір’я, всаджене лілеями.
Вони довго говорили, батько намагався пояснити причини свого вчинку, говорив, що дуже кається, зізнався, що зараз він дуже хворий… Йому багато не треба, треба лише, щоб Марія його пробачила там, на небесах, а донька тут, на землі…
Спеціально для ukrainians.today.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
