Мені прикро за своїх дітей, адже мені не подобається, як вони живуть, а слухати вони мене не хочуть.
В кінці кожного місяця донька приходить до мене і позичає гроші, я їй даю пару тисяч гривень, які відкладаю для неї заздалегідь. Тетяна дуже радіє і йде, але в моїх очах немає радості.
Мій зять заробляє 25 тисяч гривень щомісяця, донька зараз в декреті, але вона працює вчителькою, тому підробляє онлайн. Але в кінці місяця у них постійно немає грошей. Тетяна приходить до мене десь за тиждень до зарплати чоловіка і пояснює, що в них немає грошей на продукти. Я завжди даю гроші, адже це мої діти.
Цього разу Тетяна попросила мене позичити їм 7 тисяч гривень. А коли зять отримав зарплату, то вони прийшли до нас з батьком, принесли гроші і багато різних дорогих продуктів: лосось, ковбаса, різні сири, молоко, м’ясо і великий торт. Донька віддала мені 7 тисяч гривень. Ми з батьком сказали, що нам цього не потрібно, щоб вони залишили ці продукти собі, та діти навіть слухати нас не стали, а попили чаю і пішли додому.
І так щомісяця. Як тільки зять отримує зарплату, донька з чоловіком витрачають гроші зовсім не розумно: вони купують дорогі продукти, ходять в ресторани, відпочивають з друзями. Я прошу Тетяну, щоб вони економили гроші, адже хочу, щоб їм жилося добре, але вони не те, щоб відкласти гроші не вміють, їм навіть зарплати на місяць не вистачає.
В кінці місяця, коли я знаю, що їм вже немає чого їсти, я збираю ті продукти, які донька з зятем мені принесла, звісно, лише ті, які не псуються, і несу їх моїм дітям.
Донька радіє, дуже мені дякує і навіть не підозрює, що ці продукти купували вони самі, коли в них ще були гроші.
Прикро, що я не можу пояснити їм, що так не можна. Я хотіла б знати, що в них все буде добре, коли мене з батьком вже не буде поряд з ними, але поки вони не вміють жити самостійно, хоча вже давно дорослі люди.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
