fbpx
Життєві історії
Звичайно, свекруха Олена Георгіївна була інтелігентною жінкою, навіть думок про те, щоб підвищити голос, як базарна баба, у неї не виникало. Але вона завжди знаходила спосіб посперечатися з невісткою. Постійно хотіла до себе уваги, вночі стyкала в стінку, щоб син на першу вимогу схоплювався і приносив їй води

Звичайно, свекруха Олена Георгіївна була інтелігентною жінкою, навіть думок про те, щоб підвищити голос, як базарна баба, у неї не виникало. Але вона завжди знаходила спосіб посперечатися з невісткою. Постійно хотіла до себе уваги, вночі стyкала в стінку, щоб син на першу вимогу схоплювався і приносив їй води

Валерія відчувала себе недобре. Ще недавно їй здавалося, що щастя в житті нарешті настало, але виявилося, що всього лише здавалося.  За матеріалами

Лера народилася в сонячній Одесі, закінчила університет, влаштувалася працювати в відділ персоналу, а на дозвіллі любила спілкуватися на форумі з аматорської фотографії. Там-то вона і познайомилася з Павлом. Спочатку він коментував її фотографії, потім допомагав підібрати новий об’єктив для зйомки визначних пам’яток Риму, куди дівчина збиралася у відпустку, а потім раптово напросився в гості, де зробив Лері пропозицію руки і сеpця.

Звичайно, наша героїня, подумавши тиждень і остаточно попсувала всім своїм трьом подругам, в результаті пропозицію прийняла. Паша їй подобався, просто дуже, але перспективи переїзду в незнайомий Київ, де немає нікого, крім майбутнього чоловіка і його сім’ї, дуже і дуже лякала. Уже через місяць, звільнившись з улюбленої роботи і зібравши валізу з речами, Валерія приїхала в нове життя. Де її, як виявилося, чекали далеко не всі.

Молода сім’я стала жити в трикімнатній квартирі, де окрім Лери і Паші жили свекри, Олена Георгіївна і Володимир Іванович. Батьки чоловіка були вже людьми похилого віку, Павлик став для них втіхою, єдиною і довгоочікуваним сином, який народився через п’ятнадцять років спільного життя, коли подружжя вже махнули рукою на ідею про потомство, займалися наукою і вважали себе старими.

Зізнатися, Олені Георгіївні в її тридцять дев’ять було дуже соромно ходити вагітною перед своїми студентами, вона ж вже не молода! Але радість майбутнього материнства перекривала всі тривоги. З тих пір минуло тридцять прекрасних років, і ось між нею і сином встала конкурентка.

Можливо, будь батьки молодші, і конфліктів ніяких не сталося б. Але люди в цьому віці стають все більш схожі на малих примхливих дітей, і їх дорослим чадам доводиться нелегко постійно грати в складні ігри, справлятися з активними маніпуляціями.

Через вік і здоров’я батьків Паша категорично відмовлявся навіть слухати про те, щоб роз’їхатися, знімати квартиру або тим більше розміняти цю на дві окремі, в спальних районах. «Ти ж знаєш, у мами xворе сеpце, а тато досі читає лекції, він не зможе в свої сімдесят два їздити в університет з якогось далекого району», – вибачався Паша. Йому і самому не дуже подобалося, що мама спілкується з невісткою якось надто вже презирливо, постійно натякаючи, що її син притягнув цю мадмуазель з околиці всесвіту, поселив у прекрасному районі столиці і ще й утримує.

Звичайно, Олена Георгіївна була інтелігентною старенькою, навіть думок про те, щоб підвищити голос або почати сваритися, як базарна баба, у неї не виникало. Але вона завжди знаходила спосіб трохи заткнути за пояс конкурентку в боротьбі за любов. Вона постійно намагалася викликати в Лері почуття невичерпної подяки.

Особливо важко довелося під час вагітності. Паша, природно, став приділяти дружині ще більше уваги, кожен день ходив з нею на прогулянку в парк, ходив з нею до лікаря і навіть сам мив підлогу і варив дружині бульйон, єдину їжу, яку Лера могла і хотіла їсти.

Відчувши, що програш не за горами, розмірковуючи про те, що залишиться матері, коли в сім’ї з’явиться малюк, Олена Георгіївна вирішила захворіти.

Буває, старші діти себе так і ведуть, коли в родині з’являється малюк, стають нестерпними, скандалять, відмовляються від їжі, канючать і пропонують мамі віддати малюка чужій тітці … Але для дитячої психіки це цілком природно – хотіти любові мами.

Інша справа, що стара лежача бабуся – це не малюк, по ідеї вона вже повинна розуміти, що можна одночасно любити чоловіка і сина, маму і дружину, дітей і батьків.

Валерія все це розуміла, але їй було не легше. Свекруха поводилася як немовля, постійно хотіла до себе уваги, вночі стукала в стінку, щоб син на першу вимогу схоплювався і приносив їй води, і кожні пів години просила качку, вранці телефонувала до всіх подруг і скаржилася на вічне безсоння, що молода невістка зовсім запустила квартиру (уяви собі, навіть підлоги не помиє! Я коли чекала Пашу, кожен день робила вологе прибирання по два рази).

Лера щовечора в сльозах просила чоловіка що-небудь зробити. Але від доглядальниці Олена Георгіївна категорично відмовлялася, постійно скаржилася і налаштовувала сина проти дружини. Одного разу навіть Паша не витримав, коли та почала вкрадливо цікавитися, чи впевнений син, що Валерія йому вірна і чекає дитину саме від свого законного чоловіка.

Одного разу Лера записалася на епіляцію ніг до косметолога, напередодні сеансу їй передзвонили з салону підтвердити зустріч, але телефон, як зазвичай, першою схопила свекруха. «Ви записані на епіляцію ніг», – сказала в трубці дівчина-адміністратор.

Це потім вже Лера зрозуміла, в чому справа, а спочатку дивувалася, чому свекруха перестала з нею розмовляти і цілий день плaкала, лежачи в своєму ліжку. Коли повернувся з роботи Паша, вона, вся бліда від переживань, задала йому питання ребром, чи ви хочете мене лікувати.

Подружжя не знали, чи то плaкати, чи то сміятися, бо виглядала ця історія зовсім анекдотично, але з тих пір свекруха підозрювала невістку в бажанні – ні більше і не менше – як позбутися старенької.

«Ти не уявляєш, я вже більше не можу так, – скаржилася Валерія. – Вона нехтує всю сім’ю, родичі вже розділилися на два табори. Одні кажуть їй, що син сам розбереться, і впадають в немилість, а інші їй підспівують, що молодь нині меркантильна, особливо приїжджі, яким тільки і треба, що відхопити собі квартиру».

Лера дуже довго говорила про те, що вся сім’я не може спокійно жити, що вона накручує свекра, але ж у нього xворе сеpце, постійно влазить в особисте життя сина, вередує, говорить неправду і провокує. Так і є.

Але у мене весь час, поки я слухала Валерію, не йшла з голови одна думка.

«Вибач, ти хочеш сказати, що лежача старенька, яка навіть сама не може до туалету дійти, нехтує всю сім’ю, заважає жити купі дорослих людей?»

Спочатку вона образилася: «Так, легко тобі говорити, у тебе ж немає таких проблем!», А потім задумалася. Дійсно, змінити свекруху вже неможливо, але можна ж знайти в собі сили думати про те, що зараз набагато важливіше.

Іноді ми, занурені в образу і волаючі від несправедливості, занурюємося в саможаління, застряємо в цій грі, добровільно. А близьку людину призначаємо великим ворогом.

Звичайно, ситуації Лери не позаздриш. Лежача xвора в будинку, неможливість побути на самоті, вічний контроль з боку і тривожність, просто розлита в повітрі.

І найсумніше, що усунути джерело проблем не вийде. Розлучатися і повертатися до мами – не вихід, адже Лера і Паша люблять один одного. Здавати стару свекруха в богодільню теж принаймні некрасиво. Але можна хоча б перестати відчувати себе жеpтвою, перестати намагатися догодити матері або змінити її. Доводиться миритися і змінювати ставлення до ситуації.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.