Ця чудова притча про вічну, справжню любов, без якої світ не може існувати і яку ніщо не здатне загасити.
Якщо ви понад усе прагнете зберегти любов у своїх стосунках, дочитайте притчу до кінця.
Біля краю поля стояли Любов і Розлука, й милувалися молодою парою.
Розлука каже Любові: «Закладемось, я їх розлучу?!» Любов відповідає:
«Зачекай, дай я зроблю до них всього один підхід, а потім ти можеш підходити до них стільки, скільки захочеш — і тоді ми побачимо, чи зможеш ти їх розлучити». Розлука погодилася.
Читайте також: Ви знаєте, як орлиця вибирає батька для своїх орленят? Людям є чому повчитися
Любов підійшла до молодої пари, доторкнулась до них, подивилася в їхні очі і побачила, яка між ними виникла іскра… Любов відійшла і каже: «Тепер твоя черга».
Розлука відповіла: «Ні, зараз я нічого не можу зробити — зараз їх серця наповнені любов’ю. Я прийду до них пізніше.
Минув час. Розлука заглянула в будинок і побачила молоду матір з немовлям і батька.
Розлука сподівалася, що любов вже пройшла і тому з надією переступила поріг їх будинку.
Але, заглянувши в очі, вона побачила Подяку. Розлука повернулася і сказала: «Я прийду до них пізніше»
Минув час. Розлука знову з’явилася до них — в будинку галасували діти, з роботи прийшов втомлений чоловік, мати заспокоювала дітей.
Розлука сподівалася, що вже тепер вона точно зможе їх розлучити — адже за цей час і Любов, і Вдячність вже давно повинні були покинути їхні серця.
Але, заглянувши в очі, вона побачила Повагу і Розуміння. «Я загляну пізніше», — сказала Розлука.
Минув час. Знову прийшла в їх будинок Розлука. Дивиться вона — діти вже дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на кухні.
Глянула вона в їхні очі й розчаровано зітхнула: вона побачила в них Довіру. «Я прийду пізніше», – сказала Розлука і вийшла.
Минуло ще трохи часу. Заглядає знову Розлука в будинок, дивиться, а там бігають онуки, біля каміна сидить, похнюпившись, старенька жінка.
Розлука дивиться і думає про себе: «Ну ось, напевно, мій час прийшов». Хотіла було заглянути їй в очі, але та встала і вийшла з дому.
Розлука пішла за нею. Незабаром прийшла старенька на цвинтар і сіла біля могили. Це була могила її чоловіка.
«Напевно, я запізнилася, — подумала Розлука, — час зробив за мене мою роботу».
І Розлука заглянула в заплакані очі старенької.
Читайте також: Одна з найкращих притч Царя Соломона – де зібрана вся мудрість світу
А в них вона побачила Пам’ять — Пам’ять про Любов, Вдячність, Повагу, Розуміння й Довіру…
