fbpx
Breaking News
Тетяна Іванівна ледь не рвaла на гoлові волосся. Чому єдиний син обрав селючку, соpoм який, що люди скажуть. Жінка гарно одяглася і побігла в гуртожиток, де жила Софійка
Новий навчальний рік в сeлі розпочався з нoвини, що в школу прийшла нова вчителька. Пoява такої eфектної жiнки викликaла неaбияку цiкавість, як серед чоловіків, так і серед жінок. Всі гaдали, щo змyсило цю кpасуню приїxати в тaку глyшину
Ні колишня дружина, ні рідна дочка на пoхopон Дмитра не приїхали. Людмила з’явилася, через три тижні, щоб “навести порядок” із успaдкованим майном. Оселю, дачу і гараж продала, іномарку перевела на дочку, меблі роздала сусідам: — Щоб тій злoдюзi-рoзлyчниці і її дівці-п’явці нічого нашого не дісталося. Ходила по суciдах і все випитyвала де вона пеpeховyється
– Нікoли, чуєш, нікoли, я не пpийму її в нашу сім’ю, і сина зpечуся. Який він мені син, коли без маминого блaгословення одpужуватися виpішив. Ярослава відразу незлюбила дівчину, бо Віра уже була рoзлученою. Та через десять років Слава невістку дочкою кликала, пpoбачення блaгала
В неділю весільні музики йшли повз хату Оксани, молодята йшли до шлюбу, а Оксана вмивалася слiзьми, розуміючи що її щастя нaзавжди спливaє. А в понеділок гуло все сeло, що такого весілля ще нixто не бачив. Все ж таки гoлова сeла єдиного сина одpужує
Життєві історії
Зважилася стати другою дружиною: “Я прийшла не руйнувати цю сім’ю, а стати цією сім’єю, завоювати її довіру. Я дала собі шанс бути щасливою поряд з тим, кого люблю”

Лілії 27 років. Розумна, енергійна, сучасна, приваблива молода киянка, закінчивши історичний факультет, зважилася по своїй волі увійти в традиційну ісламську сім’ю, ставши другою дружиною.

Був час, коли я вважала багатоженство долею тільки фанатичних мусульманок, які на догоду Богу здатні наступити собі на горло і терпіти інших дружин чоловіка, називаючи їх сестрами. Джерело

Я і сама мусульманка, але мене завжди бентежив закон шаріату, що дозволяє чоловікові бути одруженим на чотирьох жінках одночасно. Я, як і багато хто, не вірила в «інших дружин», сприймаючи їх існування як зраду, серцевий біль. Але до моменту, коли мені треба було вирішити, бути чи не бути другою дружиною, я думала вже інакше.

Я росла далеко від батьківщини, але виховувалася в строгості чеченських традицій. І навчання в Києві не змінило мене: я не набула поганих звичок, цуралася хлопців, пішовши з головою в книги.

Але одного разу я полюбила. Наївна, я ідеалізувала наші відносини, позбавлені фізичної близькості. Як панночка давно минулих днів, я задовольнялася бесідами, листами, прогулянками, наше спілкування уявлялося мені піднесеним і чистим, я не могла інакше. А він міг… Моє обурення через те, що коханий задовольняє свої «потреби» на стороні, незабаром змінилося спокоєм. Я сказала собі, що по-іншому бути, напевно, і не може: адже ми поки не одружені. Це «поки» розтягнулося на кілька років…

Я знаю, ця людина любила мене, але одружився він не на мені. Все в мені перевернулося, коли він повідомив про своє рішення. Я була готова, я знала, що у нас немає майбутнього, і все ж оберігала це тліюче вугілля.

Хто ж вона? Він з нею не знайомий, бачив тільки фотографію, але мати рекомендувала її як дівчину дуже релігійну, він сказав, що в майбутньому одружиться ще раз, і всіх це влаштувало. Мені він не пропонував нічого. Значить, я, на його думку, була з тих, хто на таке не погодиться. І він мав рацію. Тоді він мав рацію.

Багатоженство для чоловіка – це не тільки засіб «догодити» свою полігамних сутність, а й тягар відповідальності

Я пережила два дуже важкі роки. Абсолютно ні в чому не відчувала впевненості, боялася ступити крок вперед, загубившись, заплутавшись, втративши вю суть існування.

Але Київ поступово відкривав очі на багато речей. Він подарував спілкування з людьми, настільки різними, що я назавжди відмовилася від категоричності суджень. Багато що дав і університет, де я вивчала культури різних народів. Мої курсові роботи і диплом були присвячені народам Кавказу. Для мене було важливо зрозуміти своє коріння.

Тема багатоженства виникала нерідко, і мені доводилося визнати раціональність цього явища. Наприклад, за звичаєм, поширеній колись у деяких кавказьких народів, одружений чоловік брав у дружини вдoву свого брата, щоб жінка не залишалася одна. По суті, багатоженство для чоловіка – це не тільки засіб «догодити» свою полігамну сутність, а й тягар відповідальності: ощасливити декількох жінок набагато важче, ніж одну.

Більш того, багатоженство, принаймні в теорії, виключає з сімейного життя такі речі, як брехня, зрада. Адже одна справа, коли чоловік таємно «ходить наліво», і зовсім інша, є законна підстава відкрито піти до своєї іншій дружини. На користь багатоженства свідчила і статистика: чоловіків просто менше, ніж жінок, не кажучи вже про регіони, де недавно була вiйна.

Але всякий раз, коли я намагалася приміряти роль «не єдиної» на себе, доводи розуму вступали в суперечку з почуттями. І я спробувала розібратися в почуттях. Що рухає жінкою, яка заперечує багатоженство? Безмежна любов до свого чоловіка? Почуття власності?  Якщо твоє щастя цілком грунтується на одній людині, то це не тому, що в тебе самої немає іншого змісту?

У ньому було стільки любові до життя, чуйності, турботи, чоловічої готовності оберігати і захищати свою жінку

Але ж крім чоловіка в житті стільки радощів: діти, робота, друзі, творчість, подорожі… І врешті-решт, хто я така, щоб прив’язувати до себе людину? Підносити його, а потім вимагати від нього такого ж схиляння? Я прийшла в цей світ, щоб насолодитися ним, хіба я хочу витрачати свій час на біль, яку може заподіяти мені чоловік своїми зрадами?

А потім в моє життя увійшов цей чоловік. Ні, увірвався як стихія. Кинувши свою машину посеред вулиці, він мало не кілометр пробіг за мною, щоб познайомитися. Він не вписувався в моє уявлення про чоловіка, за якого, як я вважала, я вийду заміж: він не був кандидатом наук, інтелектуалом, любителем музеїв, він мало не заснув в планетарії, куди я силоміць його потягла. Але… Він завжди був поруч, коли був потрібен. І в ньому було стільки любові до життя, чуйності, турботи, чоловічої готовності оберігати і захищати свою жінку.

Його весела вдача, невміння сумувати, не дивлячись на все, що він пережив, жaхи вiйни і втрати, – я була підкорена цією його спрагою жити. Звичайно, він не відразу сказав мені, що одружений, хоча це було мало не перше питання, яке я йому задала. А до того часу, коли зізнався, він став мені вже дуже дорогий. Так, я образилася, хотіла викреслити його з життя, якийсь час уникала. Але раптом зрозуміла, що стала поважати його набагато більше: ця людина і справді не боїться відповідальності, він готовий на будь-які труднощі, аби не втратити ні свою сім’ю, ні мене.

Читайте також:СТРІТЕНСЬКА СВІЧКА- МАЄ НАДЗВИЧАЙНУ ЕНЕРГЕТИКУ, ВОНА ДОПОМАГАЄ У НАЙВАЖЧІ ПЕРІОДИ ЖИТТЯ, ТОМУ ПОВИННА ЗБЕРІГАТИСЯ У КОЖНІЙ РОДИНІ

Багатоженство підходить не для кожної жінки і навіть не для кожного чоловіка. Це стосується і народів Кавказу, і мусульман. «Подвійні стандарти» я відчула  біль коли мої близькі відмовлялися прийняти моє заміжжя. Тобто так, звичайно, ми мусульмани, ми дотримуємося всіх розпоряджень, але «друга дружина» – це ж неможливо! Найбільше порaнив мене докір матері: «Я завжди вважала тебе людяною і доброю дівчиною, яка вміє співчувати. А ти подумала про його першу дружину? Що відчуває вона? »

Я прийшла не руйнувати цю сім’ю, а стати цією сім’єю, завоювати її довіру. Я дала собі шанс бути щасливою поряд з тим, кого люблю

Так, я думала, і не раз. І це була єдина причина, по якій я так довго не давала йому згоди. Я не хотіла стати тією, хто внесе розлад у сім’ю, рaнить жінку, яка пройшла з ним і вогонь і воду. Але його переконання було сильніше, він не втомлювався повторювати: «Вона зрозуміє, вона пробачить. Я люблю її і ніколи не залишу, вона частина мене. Але і ти тепер частина мене. Ви обидві потрібні мені. Ти ще перебувала в утробі матері, а тобі вже було наказано бути моєю дружиною ».

Він свято в це вірив. А я – не вірила, але вже не могла нічого зробити зі своїм почуттям до нього. І ще я розуміла, чому та, інша жінка так віддано його любить і стільки йому прощає. Поруч з ним хотілося жити, не дивлячись ні на що.

І я вирішила пройти разом з ним цей важкий шлях. Я молюся, щоб його дружина пробачила нас обох і зрозуміла, що вона дорога йому і немає сенсу перекреслювати все хороше, що у них було. Я щиро вірю, що все хороше ще попереду. Для всіх нас. Зараз його дружина живе в Чечні, і я не раз думала про те, якою буде наша з нею перша зустріч.

Нехай вона почне рвати на мені волосся, кричати – я все їй дозволю, аби вона зрозуміла: я не відбираю у неї чоловіка. Я прийшла не руйнувати цю сім’ю, а стати цією сім’єю, завоювати її довіру. Я дала собі шанс бути щасливою поряд з тим, кого люблю. Так, я вибрала нелегкий шлях, але він того вартий. У моїх найсвітліших мріях ми, дві дружини, сидимо на кухні, клацаючи насіння, і перемиваємо кісточки нашому улюбленому чоловікові…

Related Post