Я навіть зараз не знаю, з чого саме почати, стільки всього накопичилося за останній час. І в душі, і так по життю. Зрозуміло тільки одне – ми з чоловіком, якось зовсім неочікуванно, стали зовсім чужими людьми, давно б розлучилися, але, соромно сказати, нас тримає зараз тільки один кредит.
Звати мене Марія, мені 39 років зараз, є дочка, чоловік. Так склалося, що ми довго жили в кімнатці у чоловікової рідні, жили в дуже непростих умовах. Напевно, наше кохання там і закінчилася, і взаємоповага також. Як тільки з’явилася можливість, відразу ж взяли трикімнатну квартиру в кредит. Відсотки великі, звичайно, але ми якось про це не думали, не рахували, хотілося скоріше мати своє житло. Вірніше, ми розуміли, що доведеться економити на всьому, але не думали, що це буде так важко.
Зараз нам залишилося платити за квартиру 12 років, мені на той час виповниться за 50 років. Непросто, правда? Ми платимо за все лише 4 роки, за цей час я вже втомилася. Що буде потім, через 5 років, через 10?
Проблема стара як світ – закінчилося кохання. Я не люблю його, він теж живе зі мною, як з чужою людиною. У нормальних обставин ми давно б розлучилися, але ми взяли житло в кредит, а це серйозна проблема. Ніхто нікому не хоче поступатися. І тим більше ніхто не хоче продовжувати економити сильно.
Я, наприклад, навіть не розглядаю ситуацію, що я піду з нашої загальної квартири. З якого дива? В мене дочка. Та й взагалі, не по-чоловічому так, щоб жінка йшла з валізою і дитиною з дому. І потім, я чотири роки теж платила за цю квартиру!
Чоловік рахує також, тільки в свою сторону. Ми з ним не говоримо на цю тему, але тонко відчуваємо. Він, мабуть, уявив своє подальше життя і йому це не дуже сподобалося. Якщо піде з квартири він, то, за правилами хорошого тону, він повинен продовжувати вносити гроші за кредит, але йому ж доведеться орендувати житло, а якщо жінка з’явиться у нього? Суцільні витрати. Та хіба захоче інша людина мовчати.
Поміняти квартиру теж не варіант, це дві однокімнатні, чоловікові ще нормально, а чому я з дочкою повинна бути в однокімнатній?
Вихід тільки один – закрити кредит і розійтися, на яких умовах ще незрозуміло. Мені б хотілося, щоб чоловік пішов просто так, залишивши мені квартиру, але платив кредит за неї також, як і до цього дня, адже зі мною залишиться дитина наша спільна. Але він розумний, йому теж набридла вічна економія на всьому, коли кожна копійка йде на кредит. Ось ми і живемо разом, як зовсім чужі люди, але ще гірше.
Як мені вчинити? Як нам мирно та справедливо розійтися в цій ситуації? Життя проходить повз, поки ми тримаємося за цю нещасну квартиру, а більше ми так довго не зможемо.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – olx.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі