fbpx

Зустрічаю сьогодні в торговому центрі дружину мого брата. Сидить з чужим чоловіком і п’є каву. Я підійшла та привіталася, рідня ж. Потім пішла на третій поверх. Піднялася, за колону сховалася і спостерігаю – що далі будуть робити. Вони відразу пішли. Я вийшла на вулицю і поїхала за ними. Тепер я не знаю, як розповісти про все братові. Добре, що зняла на камеру

Не знаю навіть з чого почати свою розповідь. В мене є старший брат, у нього в житті склалася така ситуація, що я навіть не знаю як йому допомогти.

Я давно підозрювала, що дружина мого брата йому зраджує, але як про це сказати – я не знаю, не знаю з чого почати, не знаю як він на це відреагує, що буде далі. Можливо, це все минеться, а я тільки зроблю гірше. За матеріалами

Зустрічаю сьогодні її в торговому центрі. Сидить і п’є каву з якимось молодиком років двадцяти п’яти. Зі своїм ровесником. Я підійшла – рідня все-таки. Вона, мене побачила і засмикалася. Відразу виправдовується:

– Ой, Людмило! А я ось на хвилинку забігла, кави випити. Погода сьогодні якась похмура, в сон хилить. І ось однокурсника свого зустріла. До речі, познайомтеся. Це Олег. Олег, а це сестра мого чоловіка, Людмила. Людо, вип’єш з нами кави?

Читайте також: Дочка Людмили 5 років прожила у міських родичів – дядька й тітки. Щомісяця Людмила пересилала гроші сестрі, постійно з села везла усі продукти. А влітку сестра з чоловіком приїжджали в село з порожніми руками і відпочивали, їли, що душа забажає. А коли донька Людмили вийшла заміж і переїхала до чоловіка, раптом зателефонував чоловік сестри і запитав коли вони привезуть їм м’ясо та картоплю

– Ні, ні, Жанно, – відмовилася я відразу. – Не до кави мені. Я поспішаю. У мене часу зовсім немає. Ігорю привіт передавай.

І пішла я на третій поверх. Піднялася, за колону сховалася і спостерігаю звідти – що далі будуть робити. Вони посиділи за столиком ще хвилини дві-три, усміхнулися одне одному, встали і пішли до ескалатора. Вниз поїхали. Я – за ними. Вони до машини. Я думала проведе він її до авто і все. Але помилялася я в своїх припущеннях. Сіли в її машину. Я теж швиденько в свою і за ними, з поля зору  їх не випускаю. Їду на відстані. Я відразу зрозуміла, вони в сторону набережної їдуть, там зараз безлюдно і паркувальних місць багато. І ось приїхали. Вона машину припаркувала в дальньому кутку.

Дивлюся, вийшли з машини. Я подумала, що прогулятися хочуть. Але де там –  пересіли на заднє сидіння. Я, звичайно ж, ще в торговому центрі, з самого початку їх на камеру фіксувала, і зараз зняла, як вони на заднє сидіння пересіли, але вирішила, що цього мало. Це не доказ. Вийшла я зі своєї машини і стала наближатися до них. Підійшла близько – метрів на три і зупинилася, далі боюся, раптом вони мене помітять. Стою, не знаю, що далі робити. Думаю, доказів і так достатньо. Шкода, звичайно, що у машини заднє скло тоноване, можна було і детальніше картинку зняти, але що поробиш. Думаю, і так все буде зрозуміло братику моєму. Тут кожен дурень без слів зрозуміє, що відбувається.

Ігор, мій брат, хороший чоловік, правильний, але не щастить йому на жінок. З першою дружиною Ларисою прожив п’ять років і розійшовся.

Зраджувала йому з чоловіком своєї подруги і розвалила дві сім’ї. Брат після розлучення дуже довго переживав, не міг забути Ларису і тому дванадцять років не одружувався. Йому зараз сорок років, він на п’ять років молодший за мене, і у нього тільки-тільки почало складатися сімейне життя. Він зустрів цю Жанну і покохав. Вона йому запаморочила голову повністю. Звичайно, молода, красива, на двадцять років молодша – як в таку не закохатися.

Я, коли вперше побачила цю Жанну, відразу зрозуміла – не пара вона йому. Видно, що не кохає вона його. Не він їй потрібен, а його гроші. Він віце-президент акціонерного товариства, а вона всього лише студентка. Яка вони пара? До весілля і я, і мати з батьком відмовляли Ігоря. Говорили йому, навіщо вона тобі така молода, у вас зовсім різні погляди на життя. Просили його почекати, пожити з нею цивільним шлюбом. Навіщо відразу одружуватися? Але він на своєму наполіг – нікого не послухав, одружився. Сказав, що вже не хлопчисько якийсь, щоб жити з дівчиною цивільним шлюбом, стан і вік не дозволяють так жити. Ось тепер нехай і переконається. Я вже переконалася.

Сиджу і думаю, а що тепер робити з цим відеозаписом. Якщо прийти до Ігоря і показати, що тоді буде? Він же зненавидить мене – донощику перший батіг. І невідомо, як відреагує, другу зраду може зовсім не перенести. Сорок років, кажуть, дуже важкий вік у чоловіків. Може, батькам розповісти про все, порадитися? Тато дізнається – хвилюватися буде за сина, може в лікарню потрапити. Кому від цього легше буде? Не потрібно батькам говорити і Ігорю не скажу. Сама розберуся. Поговорю з цією зрадницею віч-на-віч. Поясню популярно, хто вона тепер: вільна дівчина або дружина. А якщо не зрозуміє, тоді доведеться все розповісти. Не хочу, щоб роги у мого єдиного брата росли. Ось, он виходять – натішилися, зараз і поговоримо.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

You cannot copy content of this page