Чи стикалися ви з такою ситуацією, коли батьки дружини відчувають себе у вашій квартирі як вдома? Ось, що трапляється, коли батьківська любов не знає меж.
«Живемо ми з дружиною в окремій двокімнатній квартирі. Звичайний будній день. Дружина моя пішла на роботу до 8 ранку, а мені сьогодні на роботу трохи пізніше звичайного, до 11 години. За матеріалами
І ось я прокинувся, поснідав, готуюся виходити на роботу. Зайшов, як то кажуть, в «кімнату для роздумів», сиджу, думу думаю. І раптом чую кроки.
Що за дурниця, один ж в квартирі? Може почулося? Прислухався, так ні, хтось точно ходить! Злодії, чи що залізли?
Як то кажуть, застали зненацька! Що робити? Викликати поліцію? Телефон в кімнаті залишився. Варіантів не так вже й багато.
Скажімо прямо хлопець я не великий і «скрутити» грабіжників мені навряд чи вдасться. Але робити щось треба. Було не було, вирішив скористатися ефектом несподіванки.
Думаю, якщо злодій невеликий кинуся в бiйку, дам урок, а якщо амбал здоровенний – вибіжу з квартири і буду крuчати сусідам, щоб викликали поліцію. Натягнув штани і з диким крuком вискочив з кімнати.
Зустрічаю погляд очманілого від такої несподіванки тестя. Німа сцена тривала напевно хвилину. Двоє були в шoці від несподіваної зустрічі. Почав тесть:
– «Олексію, а я думав ти на роботі …»
– «Зміну перенесли. А ви тут що робите? »- язик ворушився насилу.
– «Та я тут голубці вам приніс, дружина вчора зробила, відвези, каже, дітям».
Тут я повинен прояснити ситуацію, квартира, в якій ми з дружиною живемо, дісталася нам як придане від її батьків. Ну і, ясна річ, запасні ключі від квартири у них залишилися. Але я і подумати не міг, що поки мене немає вдома, до нас з дружиною приходять гості.
Розумію, що дочка їх єдина кpoвинка і вони на все готові заради неї. Але тепер вона живе в іншій сім’ї, і тут треба мати трохи почуття такту і приходити тільки на запрошення.
У квартирі може бути не прибрано, а свій безлад на загальний огляд готовий виставляти не кожен.
З іншого боку жити постійно в стані зразкового порядку і кожну хвилину чекати гостей складно пcихoлогічно. У своєму будинку хочеться відчувати себе розкуто.
Так елементарно прeзеpвaтиви можуть лежати на столі, а тут гості. Моє виховання вимагає, щоб вони були прибрані в якесь затишне місце, і не навіювати думки про те, чим ми з дружиною тут займалися вночі …
Але ж коли одружився, тесть говорив: «Ця квартира її придане». Тобто після весілля вона як би стала моєю. Ну добре, нашою з дружиною, якщо вже на те пішло.
Кажу дружині: «Давай продамо її, я додам грошей і купимо більшу. Нашу, загальну, щоб почуватися в ній господарем ». Мнеться, мнеться…: «Мені цю квартиру шкода».
Квартиру їй шкода, а чоловіка, схоже, не шкода! Заплутана історія виходить, ніби й тестя не пoшлeш, так як квартира його, і терпіти непрошених гостей у себе вдома теж не хочеться. Не розумію, хто з нас у себе вдома, тесть чи я ?! »
А що ви порадили б в такій ситуації?
