Моє сімейне щастя тривало сім років. Коли я відразу після закінчення школи оголосила батькам, що виходжу заміж, мама була дуже проти. Але ми з Кирилом віднесли заяву в РАЦС і одружилися. Кирило був всього на три роки старшим від мене, і коли ми одружувалися, він ще був студентом. Але проблем не було, тому що мій чоловік з дуже заможної родини.
На наше весілля його батьки подарували нам хорошу квартиру. У шлюбі у нас народилися син і дочка. Але наша ідеальна сім’я проіснувала рівно 7 років. У 25 років я залишилася одна з двома дітьми на руках. Головне, що нічого не віщувало біди.
В той день Кирило, як зазвичай, збирався на роботу, пив каву і їв бутерброди з улюбленим сиром. У дверях ми прощалися. Він поцілував мене, пообіцяв, що прийде раніше, адже в той день була річниця нашого весілля. Я весь день крутилася на кухні, готувала його улюблені страви, накрила стіл і чекала. Але чоловіка чомусь не було…
Більше ми з ним не бачилися. Увечері Кирило зателефонував, вибачився і сказав, що йде від мене. З дітьми він теж бачитися не бажає, але дозволить нам жити в квартирі, подарованій батьками, і буде допомагати фінансово, але без зустрічей. Мій світ перевернувся. Після цього я злягла з високою температурою. Пам’ятаю, як мої маленькі діти ходили навколо мене і питали, де тато. А я не знала, як їм все пояснити, чому батько не хоче більше бачити своїх дітей.
Наші спільні знайомі розповідали мені, що мій колишній почав нове життя. Найбільше мене здивувало, що він не пішов до іншої жінки, як це буває. Він просто змучився від нас, від обов’язків. Тепер він міняв дівчат мало не щовечора, почав багато пити, мабуть, не доріс він тоді ще до ролі чоловіка і батька. Мені було дуже прикро і важко в цей час одній тягнути двох дітей.
Через рік Кирило остаточно зник з нашого життя, десь через 3 роки його батьки перестали відвідувати онуків, а через 5 мене чемно попросили з квартири на вихід, так як вона була записана на маму чоловіка, а у нас так і не дійшли руки зайнятися переоформленням .
На той час я тільки влаштувалася на роботу, грошей ледь вистачало, а тут ще й знімання житла. Я поїхала до своїх батьків, вони мене прийняли, хоча самі жили в двокімнатній квартирі.
Одну кімнату виділили мені з дітьми, а в вітальні стали жити самі. Коли я поселилася у мами, мені почав приділяти увагу мій колишній однокласник Сергій. Але на всі його знаки уваги я відповідала байдужістю, бо не вірила, що він може серйозно ставитися до жінки з двома дітьми. А через деякий час з нашого життя зник і Сергій, хтось мені сказав, що він поїхав закордон на заробітки.
Йшов час я займалася тільки роботою і дітьми. В той холодний березневий день я поверталася з роботи додому. Біля під’їзду на лавочці хтось сидів, а коли я наблизилася, встав і пішов мені назустріч. Не буду брехати, я спочатку злякалася і навіть хотіла втекти, але невідомий чоловік ступив під ліхтар, і я побачила обличчя Сергія.
Виявилося, що всі ці шість років він був на заробітках, але не переставав думати про мене. Щоб довести мені серйозність своїх намірів, він збудував будинок і запрошує мене бути в ньому господинею. Я не могла повірити, що так буває – рідний батько вигнав своїх дітей практично на вулицю, а чужа людина хоче дбати про нас, збудувавши для нас будинок.
Ми з Сергієм одружилися, я народила йому сина. У нас чудова сім’я, мої діти нарешті знайшли батька, якого їм так не вистачало.
Наостанок я хотіла б звернутися до всіх жінок, які бували в моїй ситуації. Не впадайте у відчай, вам складно, а часом навіть нестерпно, але пам’ятайте, що в будь-який момент все може змінитися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
