Відколи я вийшла заміж, у мене ніколи немає грошей. Ця ситуація мене настільки засмучує, що я вирішила написати сюди, бо вже просто не знаю, що робити.
Одружилися ми 5 років тому, у нас з чоловіком є трирічна донечка, живемо в двокімнатній квартирі, яку чоловік отримав у спадок.
Перед весіллям чоловік зробив в квартирі хороший ремонт.
Крім того, у чоловіка є машина, а також дача в хорошому обжитому селищі недалеко від міста, правда, дача навпіл з своєю мамою.
Свекруха у мене хороша, особливо не лізе ні з порадами, ні з непотрібною допомогою.
Ми з нею з самого початку порозумілися. Вона на дачі практично все сама робить, ми з дитиною приїжджаємо туди, щоб відпочити.
І здавалося б, в нашій сім’ї дійсно все добре: є і дах над головою, і машина з дачею.
Проблема тільки в одному – чоловік зовсім не дає мені грошей.
Він вважає, що мені вони не потрібні. Михайло сам оплачує комуналку, купує продукти, привозить господарчі товари.
Якщо потрібно купити щось з одягу чи взуття дитині, я вибираю в інтернеті моделі, показую чоловікові, і, якщо він схвалить і оплатить, замовляю речі.
Іграшки теж купує чоловік, але дуже неохоче, на іграшки йому вічно шкода.
Він вважає, що досить тих, які нам дарують. За кожну іграшку мені доводиться доводити, що вона потрібна для розвитку дитини, а не просто мені захотілося її купити ні з того ні з сього.
Час від часу Михайло щось купує, але після цих суперечок вже і радості ніякої від покупки немає. Є ж якісь іграшки, мовляв, нехай з ними і грається.
Я вже хвилююся наперед, що зараз дочка піде в садок, побачить у дітей всякі штуки, почне просити. А у нашого тата взимку снігу не випросиш!
З одного боку, скаржитися начебто нема на що: ми з дитиною ситі, взуті, одягнені, живемо у своїй гарно облаштованій квартирі.
Мені чоловік теж купує тільки ті речі, які дійсно потрібні, на його погляд.
Якщо старі черевики ще нормальні – навіщо купувати нові? Але якщо дійсно взуття потрібне, тоді купуємо.
І хоч чоловік зараз мене повністю утримує, я якось по-іншому уявляла собі фінансування в сім’ї.
На роботу я сама поки вийти не можу, тому що поки немає місця в садочку, а приватний садок надто дорогий.
Мені дуже хочеться мати свої гроші. Ті ж іграшки купувати дочці, наприклад, чи одяг. Або каву собі, чому б ні?
Я гуляю з дитиною по вулиці, і не можу випити кави, бо не маю зайвих 30 гривень.
При цьому, я навіть не знаю, скільки заробляє мій чоловік, тому що він не вважає за потрібне мені про це говорити.
Тому абсолютно не в курсі, що ми можемо собі дозволити купити на даний момент часу і чи є у них взагалі запас за душею?
Що буде, якщо чоловік завтра, наприклад, залишиться без роботи?
На всі ці питання чоловік відповідати не хоче, мовляв, це його справа.
Якщо поглянути з боку на нашу ситуацію, то здається не все так погано.
Але зовсім не мати грошей в гаманці, це занадто.
Зранку я прокинулася і пішла на кухню, щоб приготувати сніданок. Але в холодильнику майже нічого не було. Якби я мала гроші, я б пішла в магазин і все це купила.
Та в гаманці у мене було пусто, тому довелося чекати, поки чоловік прийде з роботи. Весь цей час я пробула на одному бутерброді.
Скільки так можна? Я вже не витримую.
Я не знаю, як переконати чоловіка, що мені теж потрібні гроші.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
