Це весілля мало стати особливим. У Оксани і Андрія воно було продумане до дрібниць. В основному, усім займалася наречена, а Андрій погоджувався на всі її задумки. Весілля планувалося відсвяткувати на березі річки, в білосніжному наметі в колі найближчих друзів.
Оксана мріяла, як під аркою з живих квітів вони скажуть один одному “так”, обміняються обручками, клянучись у вічному коханні.
Все так і вийшло, навіть краще. Після церемонії молодята вирушили в гарний, дорогий готель, який для них вибрав Андрій. Все було чудово і дуже романтично. Здавалося б, ось воно щастя.
Зранку Оксана взялася вголос перечитувати повідомлення, які їм прийшли на телефон. Вчора у них не було можливості це зробити. Друзі і родичі щиро вітали їх з цим пам’ятним днем і бажали прожити в любові і злагоді багато років.
Але наступне повідомлення, яке прийшло з незнайомого номера, аж ніяк не втішило наречену. «Сьогодні вранці у нас народився син. Привітай свого чоловіка, він став батьком».
Оксана спочатку подумала, що це чийсь злий жарт. Але Андрій дуже швидко все пояснив: все це правда. Він певний час зустрічався паралельно з двома дівчатами. Зрозумівши, що він любить Оксану, він сказав Жені, що розлучається з нею. Але дівчина ошелешила його новиною про те, що вона чекає дитину.
– Від дитини я не можу відмовитися, визнаю її офіційно і буду допомагати їй, – сказав Андрій. А тобі я нічого не сказав, бо дуже боявся тебе втратити.
***
Оксана пробачила чоловіка, але стосунки вже не були такими, як хотілося б. Крім того, вона мріяла про дитину, але у них чомусь не виходило. Женя весь цей час переслідувала їх – писала, телефонувала, заходила з дитиною в гості – робила все для того, щоб розлучити Оксану і Андрія.
Напередодні того дня, Оксана і Андрій знову посварилися. Женя писала Оксані, щоб та дала їм спокій і повернула дитині батька, не просто так ж їм Бог не дає дітей. Тоді Оксана не витримала і сказала Жені, нехай забирає собі Андрія, що сил боротися у неї майже не залишилося.
Вона зібрала валізу і поїхала до мами в село, взявши на два тижні відпустку. Андрію сказала, що так більше тривати не може і він має все це якось вирішити.
Вдома у мами Оксана зрозуміла, що з нею щось не так, у неї постійно паморочилося в голові, а сторонні запахи викликали у неї відразу. Дівчина списувала все це на хвилювання, та її мама швидко роз’яснила, що б це могло бути.
Мама не помилилася – Оксана чекала дитину. Вона зібрала валізи і повернулася назад до чоловіка. Та вдома на неї чекав сюрприз – в дитячій кімнаті гарно спав дворічний хлопчик – син Андрія.
Виявляється, поки Оксани не було, Женя привела його в їхній дім і сказала, що вона їде закордон. І або Андрій забирає сина, або віддає його в дитячий будинок.
Андрій навіть не думав, віддавати власного сина в інтернат він не збирався. Женя поїхала і обіцяла назавжди їх залишити в спокої.
– Вибач, Оксано, я не знаю, чи зможеш ти прийняти чужу дитину, – опустивши очі, сказав Андрій. – Але відмовитися від сина я не можу.
Оксана щиро раділа, що їй дістався чоловік з таким великим серцем. Тепер вона була впевнена, що і її дитина матиме надійний захист з боку батька, а також старшого братика.
Оксана прийняла дитину чоловіка, адже в житті всяке буває, головне, що вони разом і досі люблять один одного.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.