Коли я вийшла заміж, з самого початку у нас був спільний бюджет. Але потім я побачила, що чоловікові це на руку, він активно користується нашими грошима, а мені майже нічого не перепадало. Одного разу я хотіла купити собі нові чоботи, але чоловік влаштував мені сцену, мовляв, я тільки про себе і думаю, так що я залишилася в старих чоботах і при своїх інтересах.
Після цього випадку я зрозуміла, що сліпо довіряти чоловікові не варто, треба завжди мати щось «своє». Жили ми в однокімнатній квартирі, яка залишилася мені у спадок від батьків. Чоловік почав наполягати на тому, що вона маленька і нам потрібно розширятися. Я теж так вважала, але мене насторожив той факт, що чоловік захотів частку в моїй квартирі.
Але я відразу сказала, що розмін або купівля-продаж відбуватиметься за мій рахунок, а також всякі там ремонти та інше, щоб він туди не вкладався, тобто, все повністю за мій рахунок.
Він почав заперечувати, говорити: «Я там шпалери буду клеїти і вкладати свої сили, та й їсти ми будемо за мій рахунок виходить, поки ти будеш в квартиру вкладатися». Запропонував на розмін квартири скинутися навпіл, але у нього немає таких грошей.
Звинуватив мене в тому, що я йому не довіряю А я боюся, що в разі розлучення я потім залишуся без нічого. Зараз у мене є дах над головою, який у мене ніхто не відбере, а в разі спільної покупки нової квартири, він стане її співвласником (принаймі він так планує). А я хочу купити нову квартиру і оформити її на бабусю (мами давно немає), і щоб вона на мене потім оформила дарчу. Перестрахуватися, так би мовити.
Але ця моя ідея закінчилася погано. На наступний день приїхала його сестра до нас в гості на вихідні, і весь цей час він зі мною не розмовляв і зараз не розмовляє, тільки з нею спілкувався, всім своїм виглядом показуючи, що, мовляв, мені і без тебе добре.
Зранку ми пили на кухні чай і сестра чоловіка мені сказала, що я неправильно поступаю з її братом, мовляв, чоловік має відчувати себе хазяїном. І якщо я не зроблю його власником своєї квартири, він піде від мене і я залишуся одна.
Я не хочу розлучення, але і своєму чоловікові до кінця я не довіряю. У нього самого нічого у власності немає. Його батьки все віддали його сестрі, відпустивши його з дому без нічого.
Правда, дід з бабусею обіцяють йому будинок у спадок залишити, але це вилами по воді писано, так як сім’я у нього дуже хитра і я не впевнена, що йому взагалі щось від них перепаде.
І його я розумію з одного боку, а й сама в разі чого без нічого не хочу залишитися. Тепер я стою перед вибором – залишити все як є, і жити поки в своїй однокімнатній квартирі (а чоловік нехай збирає гроші на розширення), чи самій купувати двокімнатну квартиру.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
