Після одруження у нас з чоловіком, як і у всіх, виникло питання – де жити. Квартиру знімати ми не хотіли, бо вважаємо, що це – гроші на вітер. Краще їх відразу використати на оплату власного житла. Тому ми вирішили взяти квартиру в кредит і виплачувати відразу вже за своє житло.
Так ми і зробили, але нам не вистачало на перший внесок, і тоді ми вирішили звернутися до батьків, мої дали грошей, скільки могли, а Ольга Романівна, так звуть матір мого чоловіка, сказала, що продасть дачу і віддасть нам гроші, так вона і зробила.
Своїми руками робили ремонт, нам в цьому допомагав мій тато, він був будівельником і коли ремонт був закінчений, ми заселилися в свою квартиру, радості у нас не було меж. Але одного разу, мені зателефонувала свекруха і сказала, що вона зараз приїде, я подумала, що в гості, поставила курку в духовку, але не тут, то було.
Моя свекруха приїхала з валізами і сказала, що вона теж має право на цю квартиру, так, як продала свою дачу і дала нам гроші, і тепер вона буде жити в цій квартирі разом з нами.
Нічого не вдієш, думаю, добре, нехай поживе, але я глибоко помилялася. Я з вечора готую вечерю на завтра, а то, прийшовши з роботи, у мене навіть сил не було чого їсти, не те, що готувати. І ось я помічаю, що прийшовши додому, я не знаходжу приготовленої їжі, починаю питати, свекруха відразу ж починає говорити, що мені шкода для неї тарілки супу. І так це було майже кожен день.
Мені, звичайно, не було шкода. Але я не могла зрозуміти, чому вона сама нічого не готує – невже за цілий день, поки ми на роботі, не можна щось приготувати, і для себе, і для нас.
Потім я почала помічати, що вона риється в моїх особистих речах, коли я їй сказала, то вона відповіла, що я одягаюся дуже немодно і вона хвилюється, що син може піти від мене. Більше я це терпіти не могла, чоловікові говорила, а він, що тобі шкода, дітей у нас поки немає, нехай живе.
Зранку я не пішла на роботу, купила заздалегідь замок, викликала майстра і села чекати, коли піде з дому свекруха. Тільки вона пішла, я відразу з майстром піднялася в квартиру, зібрала її речі, виставила їх за поріг квартири, чоловікові написала повідомлення, що якщо він хоче зі мною жити, то повинен вибирати або я, або його мама.
Свекруха увійшла в під’їзд, побачила свої речі, зателефонувала своєму синові, почала його вчити життя, говорити, що я погана дружина, що нам потрібно розлучитися.
Я не чула, що їй говорив її синочок, але його відповідь, їй явно не сподобалася. Чоловік мені подзвонив і сказав, що він мене любить і хоче зі мною жити, а його мама повертається в свою квартиру.
Відтоді свекруха з нами не спілкується, вона подала в суд, хоче відсудити частину квартири. Чоловік їй сказав, що якщо вона не забере заяву, то він взагалі з нею не буде спілкуватися, але свекруха не захотіла почути свого сина.
Минув час, я народила сина. Ми вирішили зателефонувати свекрусі, але навіть поява онука не змінила її гнів на милість. Вона і далі продовжувала ображатися на нас.
Мої батьки, бачачи такий стан справи, взяли кредит і дали нам, ту суму, яку нам дала свекруха, ми при свідках їй віддали ці гроші. Чоловік не спілкується зі своєю матір’ю, я то ж не спілкуюся зі свекрухою.
Але роки беруть своє. Не так давно вона сильно захворіла, нам подзвонили з лікарні, сказали, що мамі чоловіка тепер потрібен постійний догляд. Оскільки мій чоловік у неї єдиний син, то прийдеться нам її забирати до себе.
Я не можу сказати, що повністю пробачила свекруху, але розумію, що батьки є батьки, сама вже маю сина. Тому ми забрали свекруху до себе і доглядаємо її. Виникає лише одне питання – чому, поки ми молоді і здорові, ми так часто нерозумно себе поводимо з рідними людьми…
Фото ілюстративне – astromeridian.
