fbpx
Життєві історії
Зранку 1-го січня мені зателефонував син, щоб привітати з Новим роком. По голосу він зрозумів, що я не дуже добре себе почуваю, тому сказав, що приїде. Прийшов до мене син не один, а з невісткою. Я дивилася на цю просту дівчину і сама не розуміла, чим вона мені не вгодила, через що я викреслила десять років нашого життя

Мені 61 рік, у мене двоє дітей: старший син Андрій і молодша донька Наталя. Різниця між дітьми п’ять років, так склалося, що Наталочку я завжди любила більше.

Я завжди говорила, що на старості хочу жити біля доньки, бо хіба ж невістка може приглянути так, як рідна дитина?

Та й син мене розчарував, коли вирішив одружуватися з дівчиною не з нашого кола.

Син вчився в університеті, почав зустрічатися з дівчиною з своєї групи, а відразу після закінчення навчання вони розписалися.

Хоч я і була проти, син мене не послухав. Оксана родом з села, куди вона після одруження забрала мого сина.

Живуть вони і досі там, вже навіть і будинок якийсь побудували, правда, за 10 років я так жодного разу у них і не була, і до себе ні невістку ні сватів не кликала.

Син приїжджав, коли сам, коли з онуками, але не часто. Невістка на початках намагалася налагодити зі мною стосунки, але коли зрозуміла, що я її не ніколи не прийму, перестала навіть старатися.

Донька моя мене потішила, заміж вона вийшла дуже вдало, зять із заможної родини.

Дочка живе з чоловіком окремо, і якщо ще перший час вона приходила до мене раз в тиждень і щодня телефонувала, то зараз Наталя згадує про мене не часто, у неї свої турботи.

А мені зараз якраз дуже потрібна допомога, бо ще на початку грудня я виписалася із стаціонару і ще досі почуваюся не дуже добре.

Живу я сама в трикімнатній квартирі, яку колись від заводу отримав мій чоловік, він був великим начальником, але вже 15 років як його не стало, і відтоді у мене єдина надія на дітей.

Оскільки син так необдумано одружився, не порадившись зі мною, я вирішила переписати свою квартиру на дочку. Андрій про це знає і нічого не має проти.

Весь грудень місяць дочка обіцяла до мене приїхати, але так і не знайшла часу, пояснювала, що в кінці року на роботі завал. Після стаціонару за мною доглядала сусідка, я їй за це заплатила.

Наталя казала, що приїде до мене на Новий рік і за все заплатить. Я її дуже чекала, але вона так і не знайшла часу до мене прийти. Уявляєте?

Мені було дуже прикро, зовсім не так я уявляла своє життя. А 1-го зранку мені зателефонував Андрій, щоб привітати з Новим роком. По голосу він зрозумів, що я не дуже добре себе почуваю, тому сказав, що приїде.

Прийшов до мене син не один, вперше за 10 років поріг мого дому переступила невістка.

Вона привезла мені з села домашню курку на бульйон, навіть швиденько стала до плити і зварила його, каже, що він мені має допомогти.

Я дивилася на цю просту дівчину і сама не розуміла, чим вона мені не вгодила, через що я викреслила десять років нашого життя. Синові з нею добре, вона хороша, турботлива, а що мені ще більше треба.

Напевно я перегляну свої погляди не лише щодо невістки, але і щодо заповіту.

Нехай донька не ображається, але квартиру я перепишу на них двох, думаю, так буде справедливо. Андрій – така ж сама моя дитина як і Наталка!

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page