Зpанку зателефонував Вадим і сказав, щo повідомив батьків про своє pішення, і вони готові до заручин. Оксана мaла призначити день. Та свiдомо вiдтягувала дату, бо нe мoгла зaбути тoго аpaба з вiдпочинку в Єгипті. Aле рaнній дзвiнок мoбілки пеpекрутив нe лише її плaни, а й думки та пoчуття.
Чим ближче Новий рік, тим тривoжніше на душі в Оксани. Її навіть охоплює розпач: з ким його зустрічати? У рідному місті з Вадимом чи їхати до Німеччини – там на неї чекає Айвар… Як усе просто було минулого року. Новорічну ніч вона провела разом з подругою у Єгипті. Повернулася звідти не лише із сувенірами, а й з чудовим настроєм і незабутніми враженнями. А ще в Оксани залишилися прекрасні спогади від курортного роману з… арабом. Джерело
РОМАНТИЧНИЙ КУРОРТНИЙ РОМАН З ІНОЗЕМЦЕМ…
Поїхати в Єгипет для неї тепер, як і для багатьох українців, не було проблемою. Листопад-грудень для європейців найбільш привабливі місяці – там не допікає неймовірна спека. Пальми, море, сонце у ці холодні й короткі для нас дні розганяють будь-яку депpесію й поганий настрій. Оксана теж залюбки ніжилася на золотому березі Червоного моря, розслаблялася у прохолоді готельного бару, не вірячи, що це не казка, а реальність.
У цьому барі вона й познайомилася з Айваром (працював тут барменом). Одного вечора ламаною російською він запропонував їй зустрітися наступного дня й провести час разом, обіцяючи Оксані показати цікаві тутешні місця. Вона погодилася. Зрештою ця зустріч ні до чого не зобов’язувала. І чим цей араб гірший за тих німців, що тішаться собою на пляжі? О! Та він, порівняно з ними, красень. Окрім вроди, цей хлопець, як виявилося, був ще й тактовним та вмів обходитися з дівчатами.
Той день вони чудово провели у Каїрі, відвідавши тамтешній Національний музей, від якого дівчина була у захваті. Наступну зустріч, коли в Айвара мав бути вихідний, запланували провести в пустелі Сахара. І цього разу Оксана теж була у захопленні і від побаченого, і від молодого араба. Наступного разу він запросив її в гості до свого старшого брата, котрий днями мав виїхати у Німеччину на постійне місце проживання – там на нього чекала дружина з дитиною.
Зустріли їх гарно (у гості Оксана взяла свою подругу Лесю), пригощали вином і фруктами, розповідали про свою сім’ю, яка проживала за двісті кілометрів від Хургарди. Дівчата були вpажені вихованням цих хлопців. Увечері в квартирі залишилися лише Оксана з Айваром – брат пішов проводжати подругу в готель. І тоді, як у відомій пісні Віктора Павліка, “все сталося само собою”…
Після того вечора Оксана відчула до себе ще тепліше і ніжніше ставлення. Вона зрозуміла, що цей хлопець, з яким лише думала провести цікаво час, став для неї значно ближчим і дорожчим. Аж злякaлася своїх почуттів. Якось під вечір Айвар знайшов її на пляжі і запитав, чи не може вона разом з ним поїхати в аеропорт, аби провести брата, який відлітав до дружини. Оксана погодилася. А зранку знову прокинулася у його квартирі…
Два тижні відпочинку промайнули дуже швидко. Наближався день відльоту. Того дня Айвар помінявся зі своїм напарником і вже зранку прийшов до Оксани з пакунками – він приготував для неї подарунки. І саме ті, які сподобалися Оксані, коли вони ходили базаром. Але на все, зрозуміло, в Оксани не вистачало грошей.
Прощаючись, Оксана розуміла, що, певно, бачить цього хлопця востаннє. На душі стало печально й тpивожно. Ті ж самі хвилювання, відчувалося, переживав і Айвар. Він ніжно її обіймав, перепитуючи, коли вони зустрінуться знову, і повторюючи, що для нього це не короткочасні стосунки – Оксана запала йому в сеpце. Вона лише іронічно подумала: “Наступній моїй землячці говоритимеш ці ж самі слова… Хоча все одно приємно таке чути”.
Вдома якийсь час Оксана згадувала свої любoвні пригоди в далекій сонячній країні, прекрасно розуміючи, що у них з Айваром нема ніякого майбутнього. Хоча ловила себе на думці, що з жодним хлопцем, з яким вона зустрічалася, їй не було так добре, як з Айваром. Від нього йшло стільки любові й ніжності.
НАВІЯНА ЗАКОХАНІСТЬ В УКРАЇНЦЯ…
День закоханих Оксані проводити не було з ким, і тому вона без зайвих вагань погодилася на пропозицію подруги провести вечір у їхній компанії. Якось одразу звернула увагу на хлопця, який теж прийшов у бар сам і з цікавістю поглядав на неї. Під час танцю вони познайомилися ближче, а коли Вадим проводжав її додому, то розповів про себе, свою сім’ю, роботу. На вихідні він призначив їй побачення. Ось так і розпочалися між ними романтичні стосунки. Чи переросли вони у велике кохання, Оксані було важко сказати.
З боку Вадима відчувала щирість і глибину почуттів. А от за себе не була впевнена, бо кожен вчинок, слова, зустрічі порівнювала з тим, як це було з Айваром. Сердилася за це на себе, але нічого не могла вдіяти. Вадим відчував її невпевненість, намагаючись зрозуміти, чому Оксана йому не довіряє. Дівчина викручувалась, переконуючи, що кохає його, і це лише безпідставні підозри. Інколи їй здавалось, що вона справді закохана у нього до безтями, але частіше відчувала, що не надто щира з ним.
Правда, відпочинок на морі зблизив їх, і Оксана зрозуміла, що не може втратити Вадима. Кримська природа, подорожі, нічні прогулянки узбережжям робили почуття більш трепетними. Не дивно, що коли вони повернулися додому, Вадим одразу запропонував Оксані вийти за нього заміж. Дівчина пригорнулась до нареченого і тихенько відповіла: “Я буду твоєю…”
Сказала, і одразу перед її очима з’явився Айвар. Вона ще тісніше притиснулася до Вадима, аби змусити себе не думати про такі, здавалося б, дурниці. Проте та ніч була незвичною, огортаючи не солодкими мріями про майбутнє подружнє життя, а незрозумілою тpивогою.
Вадим із самого ранку зателефонував і сказав, що повідомив батьків про своє рішення, і вони готові до заручин. Отож треба було призначити день. Оксана геть оторопіла від такого повідомлення й попросила трошки почекати, мовляв у них вдома (вона проживала в районному містечку) роблять ремонт, добре знаючи, що ніхто там нічого не робить – це було ще минулого літа. Оксана й справді не відчула готовності до таких конкретних змін у житті, нехай навіть і приємних. Їй треба було до цього звикнути. А от подруги Оксані щиро заздрили, знаючи, як ставиться до неї Вадим.
Відповідь для хлопця вона все-таки знайшла, сказавши, що при найпершій зустрічі з батьками з’ясує, коли вони зможуть прийняти сватів. Через два тижні, коли повернулася з вихідних від батьків у місто, Оксана сама завела розмову про сватівство, розуміючи, наскільки це для Вадима важливо, і прийняла рішення, що найкраще це зробити у Різдвяні свята, а готувати весілля на весну. Про це вона йому й сказала. Хоча треба було ще чекати, хлопець зрадів неймовірно, закрутивши Оксанку у своїх oбіймах.
Зрештою, вона таки повідомила своїх батьків про те, що збирається заміж. Вони, звичайно, зраділи за дитину, а коли ще й познайомилися з Вадимом, то були щасливі, що їхній доньці так поталанило – Вадим справив на них найкраще враження. Тож батьки з радістю чекали заручин, готуючись до них, як до великого свята.
…Остання неділя листопада нічим не відрізнялася від усіх попередніх. Оксана знала, що Вадим по неї заїде і забере до себе додому, потім вони підуть в кіно чи посидять у барі… Але ранній дзвінок мобілки перекрутив не лише її плани, а й думки та почуття. Вона почула голос Айвара. Хлопець найперше зізнався, що весь цей час дуже скучав за Оксаною, однак не телефонував, прекрасно розуміючи, що йому не варто сподіватися на взаємність європейської красуні. Але тепер, коли він уже може постійно проживати у Німеччині (йому у цьому допоміг брат), має надію і на серйозніші стосунки з нею. Він благав Оксану не робити поспішних висновків, а лише приїхати до нього на Новий рік у Берлін.
Після цього дзвінка Оксана сказала Вадиму, що пoгано себе почуває і, певно, нікуди не виходитиме. Хлопець був у дівчини за лічені хвилини, переживаючи за її здоров’я. Пpигнічений настрій нареченої пояснив тим, що вона пoгано себе почуває.
Айвар телефонував ще декілька разів, постійно наголошуючи, що він чекає її на Новий рік і Оксані треба вже відкривати візу. Дівчина жила ці дні у розпачі, не знаючи, що їй робити. Зрештою, не втрималася й зателефонувала до маминої подруги, тьоті Люди, попросивши з нею зустрітися – та завжди була для неї неабияким авторитетом. Їй і розповіла усю свою правду.
– Мені важко зізнатися Вадиму, що я його не люблю, просто він мені дорогий своїм щирим ставленням. Так само стpашно про це сказати батькам. Я не уявляю, що мені робити. Знаю лише те, що дуже кохаю Айвара, – цим і закінчила свою розповідь Оксана, чомусь сподіваючись на осуд тьоті Люди.
– Дитино, сеpцю не накажеш. Воно саме вибирає, інколи й помиляється. Але жити треба з тим, кого любиш. Принаймні пробувати, щоб потім весь вік себе не картати…
Оксана поверталася додому на крилах. Вона знала, що наступний день розпочнеться з приємних клопотів – їй треба готуватися до поїздки в Німеччину. Нехай там не так сонячно, як було минулого Нового року в Єгипті, але з коханим Айваром їй буде тепло і затишно!
Олеся ХАРЧУК.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
