Зоя сідала в потяг і розуміла, що назад вороття немає. Вона залишила свою щойно народжену донечку і їхала до Артема. Так склалося і чи пробачить донька їй колись її вчинок, Зоя не знала.
З Артемом Зоя зналася ще зі школи, і коли той пішов в армію, дівчина обіцяла дочекатися його. Зоя була красивою дівчиною і на неї заглядалося чимало хлопців, але найбільше їй приділяв увагу Антон. Його батьки були дуже багатими і поважними людьми в їхньому селищі. Але Зою це абсолютно не цікавило, вона чекала свого Артема. Їй не потрібні були ні їхні гроші, ні їхнє багатство.
Якось мама Зої сильно захворіла і потрапила до лікарні. На лікування була потрібна величезна сума грошей, якої у її сім’ї не було.
Тоді Антон запропонував дівчині угоду: вона виходить за нього заміж, а його батьки дають гроші на лікування матері. Батько зі сльозами на очах благав доньку, щоб та погодилася.
Лікар підтвердив, що допоможе лише лікування закордоном, на яке потрібна величезна сума. Так, будучи в безвихідній ситуації, Зоя, все таки, погодилася вийти заміж за Антона.
Вона першою пішла на зустріч з Антоном, щоб повідомити, що приймає його умови. Тільки попросила, щоб весілля відбулося якомога швидше. Мамі допомога була потрібна негайно. Зоя, зі свого боку теж поставила Антону умову. Після всього цього вони поїдуть в інше місто. Вона просто не зможе тут далі жити.
Весілля зіграли вже через два тижні. Батьки Антона купили їм квартиру в столиці, і молодята поїхали з села. Мама Зої навіть і не здогадувалася, якою ціною вона врятована. Зоя жила з нелюбом заради порятунку своєї мами.
Коли Артем повернувся з армії, не міг повірити, що кохана з ним так вчинила. Щоб все з’ясувати, він дізнався адресу дівчини і поїхав у столицю. Побачивши великий живіт коханої дівчини, і почувши її відмову, хлопець вже було вирішив зникнути з її життя, але ненароком побачив на руках дівчини синці. Вона сказала, що це результат її незграбності, та Артему чомусь не вірилося.
Дочекавшись вечора, Артем підслухав під дверима, як Антон черговий раз звинувачує дружину у тому, що вона його не любить, а досі сохне за своїм Артемом. Зоя плакала, але допомогти Артем дівчині не міг, двері були зачинені.
Коли Зою забрали в лікарню, Артем дізнався, що вона народила донечку. Тільки Антон поїхав додому, Артем запропонував дівчині втікати, бо життя з цим нелюдом у неї не буде.
Через три дні, з важким серцем і сльозами на очах Зоя прощалася з донечкою, але пообіцяла крихітці, що це ненадовго і що вона обов’язково за нею колись повернеться.
Зоя подала на розлучення. Їх розлучили, але Аню суд засудив залишити з батьком. Там були такі зв’язки, що шансів вплинути на рішення суду взагалі не було, та й що могла довести мама, яка покинула дитину.
Виплакавши своє материнське горе, Зоя продовжувала жити далі. Вона вийшла заміж за Артема. У них народилися два прекрасних сина, але Анну вона згадувала все своє життя.
Антон поїхав закордон і забрав доньку з собою. Зоя зрідка лише бачила фотографії своєї дочки в соцмережах.
Відтоді минуло тридцять років. Якось Зої потрібно було сходити до лікаря. Зайшовши в кабінет, вона раптом побачила її … Свою доньку Анну … Вона ні на хвилину в цьому не сумнівалася. Красива молода дівчина-лікар дивилася на жінку з тією ж іскоркою, яка колись була в молодості у Зої.F
– Донечко, прости мене моя рідненька, ось ми і зустрілися … – сказала Зоя і впала на підлогу, знепритомнівши.
Коли Зоя отямилася, вона розповіла доньці все… і … донька пробачила. Наплакалися обидві … Цілу ніч вони просиділи вдома у Анни, плакали і згадували.
Анна пробачила маму незважаючи на те, що в дитинстві вона дуже злилася на неї. Тато їй говорив, що вона втекла з коханцем. Але тепер дізнавшись всю правду і важку долю мами, Анна не змогла її відштовхнути її від себе.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
