– Зоя мені ці гроші, 20 тисяч, дала шість років тому з власної волі, – розповідає 35-річна Оксана. – Ну, у мене непростий тоді період був. Залишилася після розлучення з маленькою дитиною на руках, та й ще з боргами колишнього чоловіка. Але я не просила! Зоя сама привезла гроші. Я відмовлялася! Вона переконала взяти, мовляв, у мене просто так лежать, а тобі зараз потрібні, візьми, а коли будеш мати – віддаш.
– Взяла?
– Так. Звичайно, тоді ці гроші дуже допомогли. Але тепер Зоя на мене насіла, останній місяць просто проходу не дає – все питає, коли я зможу повернути борг. Їй терміново знадобилися гроші. Я, звичайно, все розумію, але саме зараз у мене не найкращий час, щоб віддавати борги. Зарплата у мене невелика, ледве на харчі і оплату комунальних послуг вистачає. Вона прекрасно знає, як ми з донькою живемо.
Зоя – рідна старша сестра Оксани. Зої трохи за сорок, у неї сім’я – чоловік і двоє дітей, вже практично дорослих. Живе сестра, за мірками Оксани, дуже навіть непогано. Вони з чоловіком обоє працюють, у них трикімнатна квартира з ремонтом, новий автомобіль. Щоліта вони обов’язково вибираються до моря, відправляють дітей до таборів, наймають репетиторів, купують обновки.
Оксана живе набагато скромніше сестри. Після розлучення вона, чесно кажучи, так і не стала до ладу на ноги. Вона одна виховує дочку і досі виплачує якісь борги колишнього чоловіка. Зарплата у Оксани невелика, дитина часто хворіє, і часто доводиться дуже примудритися, щоб звести кінці.
З дитиною трохи допомагають батьки, але Оксана намагається їх не завантажувати і максимально справлятися сама.
– Тільки тим і займаюся, що вічно латаю якісь дірки! – розповідає про своє життя Оксана. – Кругом перед усіма винна – перед батьками, що все у мене ось так, поганенько в житті, перед колегами, що знову на лікарняний йду, перед дитиною, що вона у мене солодше морквини нічого не бачила. Тепер ось ще й перед сестрою! Я знала, що не можна було брати ці гроші.
Зоя ж вважає, що вимагати своє вона має повне право.
– Так, я знаю, що у неї складне матеріальне становище зараз! – розводить руками Зоя. – Але кому зараз легко? Я теж гроші не малюю. Ні про які подарунки не йшлося спочатку, сестра знала, що ці гроші потрібно буде віддати. Шість років пройшло! Я вже мовчу про відсотки і про інфляцію! Коли я їй позичала, ці гроші були дуже хорошою сумою! Зараз це – так, дрібниця! Але совість треба мати? Хоч щось би повернула, поки ще щось на них можна купити або зробити. Тим більше зараз мені гроші потрібні!
Зоя готова ввійти в становище сестри – сказала Оксані, що та може платити частинами, хоча б по тисячу-півтора на місяць, якщо вже по-іншому ніяк.
– Щоб виділити цю суму на місяць, мені знову треба думати, на чому економити, – зітхає Оксана. – Їсти через день, наприклад. На чому ще заощадити, я просто не бачу, і так все урізано до межі. Можна подумати, Зою ця тисяча якось врятує. Так вона взагалі їх не помітить! А найголовніше, я у неї взагалі нічого не просила тоді! Сама притягла! А тепер трясе.
Як вважаєте, вимоги старшої сестри справедливі: брала – віддай, і крапка. Чи тоді не треба було брати. Те, що з грошима у Оксани і зараз труднощі, це не проблеми Зої. І як вже вона там буде повертати – підробітків набере, чи їсти буде менше – тільки її справа?
Чи старша сестра все ж неправа? Нічого було давати свого часу, коли у тебе не просили. Хотіла здатися благородною тоді – ну, будь нею до кінця. Прости сестрі борг, або, в крайньому випадку, мовчи і не вимагай. Встане на ноги – віддасть.
Фото ілюстративне – rivnepost.
