В той період, як тільки я підросла та трохи подорослішала, скільки себе пам’ятаю, то завжди працювала, я роботи ніколи не боялася, розуміла, що маю сама собі будувати хороше майбутнє, я відповідальна людина! – сказала мені якось моя сусідка, Олені зараз 36 років. – З 18 років. І в декретах не сиділа спокійно на одному місці. Ще коли мої дітки були зовсім маленькими у мене, я починала підробляти трішки з дому, а до року виходила на повний день. Тому що соромно було у чоловіка собі на якісь речі гроші просити навіть на якісь елементарні речі, розуміла, що дуже важко йому усіх прокормити. І я не розумію взагалі тих жінок, які ось так довгими роками спокійно сидять вдома, от не розумію, як в наш час можна не працювати. Совісті просто немає у цих домогосподарок сучасних при нашому такому непростому житті, які лише вдома сидять. Он, моя зовиця взагалі без совісті, як на мій погляд. Не працює вона вже років як 10, напевно, не вважає за потрібне. Уроки вчить з своєю дитиною, яка в четвертий клас ходить. І на питання про роботу тільки відмахується: мовляв, як працювати можна в її становищі, вона зараз може піти, дитину не має з ким залишити, син маленький ще, сам не впорається без матері, яка постійно має бути поруч.
У самої Олени подібної проблеми ніколи не було і немає – з ким залишити своїх дітей. З її дочками, яким зараз три роки і вісім років, сидить і завжди сиділа її рідна мама, вона ніколи ні в чому їм не відмовляла.
Саме вона ходила по парку з коляскою, в той час, коли мами молоді зі своїми дітьми гуляли днями самі, мама ліпила різних тваринок в пісочниці, прала, готувала пюре й кашки для своїх онуків, не спала ночами, коли дітки хворіли, постійно сиділа біля них, кожну хвилину присвячувала дітям та онукам.
Мама Олени читала постійно цікаві книжки і грала в ляльки, водила в басейн дітей Олени, закінчила зі старшою онукою перший клас, паралельно забавляючи і розважаючи молодшу.
Мамі її вже добре за шістдесят, у неї вже не завжди добре самопочуття, але вона зайнята настільки, що їй навіть ніколи толком сходити до фахівців якихось на консультацію. Але мама тільки сміється – ось, мовляв, з дітьми і жалітися на щось ніколи. І це добре, з ними і веселіше жити.
– Моя мама, чесно кажучи, сама навіть хоче сидіти з моїми малими дітьми! – спокійно говорить Олена. – Вона їх дуже любить. Я своїй мамі пропонувала кілька разів найняти няню, але мама і чути про це не хоче. Та й дівчатка вже великі, більше слухають її, дають відпочити, мама вже в курсі всіх їх справ. З ними вже можна домовитися, на руках носити постійно не потрібно. Зараз з ними гуляти – одне лише задоволення.
Олена всі ці роки спокійно працює собі, робить кар’єру і заробляє непогані, як для жінки з малими дітьми, гроші, поки мама її сидить з онуками і виховує їх.
Час від часу вони з чоловіком, звичайно, роблять мамі гарні, дорогі подарунки, кілька разів брали її з собою в закордонні поїздки – правда, і там бабуся в основному займалася онуками, даючи відпочити і побути разом своїй доньці Олені з зятем своїм – адже їм це потрібно дуже, бо вони весь час зайняті роботою та своїми дітьми.
– Ні, ось те, що у чоловіка на шиї не сидить, вона всім розповідає наліво і направо. Дружина мого брата добре влаштувалася, їй в житті пощастило, тому вона займається роботою і заробляє добрі гроші, але мене вона ніколи не зрозуміє, – прісно говорить зовиця Олени. – А те, що свою матір, вже давно немолоду жінку, практично мама її рідна у неї замість безкоштовної домогосподарки сидить з ранку до вечора, то вона цього взагалі не помічає і нікому нічого про це не говорить. Це само собою зрозуміло. Мені б взагалі соромно було ось так дітей залишити на матір і сидіти в офісі, кар’єру робити. Народжуємо своїх дітей ми ж для себе. Мами своїх дітей вже виростили. “Мама сама цього хоче”, ха-ха-ха! А у мами її взагалі хіба є вибір, її думку хтось запитує чи враховує? Як вона може відмовитися сидіти з онуками, коли донька постійно про це просить і надіється лише на неї?
Я вислухала своїх родичок, але сама не можу зрозуміти, хто ж таки з них правий. Хто чинить правильно в їх і має х них совість в наші непрості дні? Хіба можна так вже немолоду маму постійно залишати з малими дітьми? Їй же важко?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна