Ми з чоловіком вже 11 років разом, живемо у невеликому селищі. Місце тихе, гарне, природа поряд, але і є вся необхідна інфраструктура. Я виросла в місті, але завжди мріяла жити не в квартирі, а коли ми одружилися, то вирішили будувати свій будинок.
Ми купили невеликий будиночок за прийнятну ціну і 8 років його перебудовували. Батьки нам не допомагали, ми все самі. Але зробили все з любов’ю та на свій смак. Я відразу взялася за вирощування розсади ранніх огірків-помідорів, Ярослав сам зробив парники та теплиці.
Власне, продукти зі свого городу дуже нас виручали, особливо тоді, коли я сиділа в декреті. Бувало на вечерю у дорослих були лише картопля із солоними огірками, але своїми. Я завжди заготовляла на зиму і соління, і варення, і салати, і гриби.
Вирішили ми з чоловіком брати велику морозилку банки з огірками нікуди не дінеш, але гриби та ягоди сенсу консервувати я не бачу, куди приємніше дістати свіжі з заморозки і щось приготувати.
– Оксано, – якось прийшла до нас у гості свекруха, – я м’яса купила дешево, але багато, не влазить у морозилку, можна у вас зберігати?
Я погодилася, взяла м’ясо на зберігання. Потім і сестра Ярослава прийшла з проханням картоплю в наш підвал поставити. Я і на це погодилася, а за кілька тижнів під приводом забрати продукти до мене за ключами на роботу мама чоловіка приїхала.
А потім так і повелося, у будь-який час за своїм, що зберігається в морозилці чи підвалі нашого будинку, могли нагрянути родичі.
– Ми ненадовго, – заспокоювала свекруха, – сьогодні м’ясо відтає, а вранці пельмені зроблю. Та ще донька до вас уранці заїде, гості у них здається сьогодні мають бути.
Я ж не стежила, що там і скільки всього забирають, а до Нового року гостей запросили, я полізла в морозилку за грибами, за зеленню, за виноградним листям – а там нічого немає!
–Та я і брала всього кілька разів, – зізналася мама чоловіка, – у вас всього повно, свій будинок, своя зелень, а гриби з ягодами дармові, самі по собі ростуть, їх вирощувати не треба.
Мені не шкода, але гриби з ягодами себе самі не зберуть, за ними треба ходити, потім перебирати. Зелень треба сіяти, поливати, доглядати. Я вже не кажу, що без дозволу господарів брати нічого не варто. І я розраховувала, що в мене все це є! І на зиму вистачить, і навіть до січня не долежало.
Відтоді ні маму, ні сестру чоловіка в свій дім я не пускаю. Я їм запропонувала ключ від сараю. Від нашого сараю на ділянці, де можна поставити ними куплену морозильну камеру, щоб зберігати ними придбані продукти та приїжджати за ними у будь-який час. Але вони образилися! Відмовилися від ключа.
Бо те, що було нашим, швидко стало спільним. Але від свого рішення я не планую відмовлятися, якщо хочуть, нехай беруть грядки на моєму городі і самі вирощують те, що їм потрібно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
