Як ми з Петром одружувалися, наші мами в один голос говорили нам, що хочуть онуків. І бажано чим швидше, тим краще. Поки вони обоє ще молоді, то допоможуть нам у вихованні наших дітей. Так вийшло, що дійсно через деякий час я дізналася, що чекаю дитину. І моя мама і матір чоловіка були дуже щасливими, коли теж про це почули від нас.
Мені подобалося їх відношення до мене. Навіть чоловікову маму я полюбила саме тоді. Такі хороші відносини у нас з нею склалися.
Коли народилася донечка, перший тиждень обидві мами постійно були біля дитини, ні на крок не відходили від Златки. Я пояснювала, що не варто дитину постійно на руках носити, адже вона так швидко звикне до цього, але мене ніхто й слухати не став. Час минав, згодом мами стали менше приходити, та й мені було це краще, в квартирі було спокійніше, я більше часу могла проводити з донечкою і не слухати щохвилини різні поради з обох сторін.
До свекрухи звертатися, щоб вона посиділа з внучкою, мені незручно. До мами можу. Але одного разу мама прочитала мені цілу лекцію про виховання дітей. Вона розповідала, що діти повинні жити в сім’ї, і бачити перед собою не бабусь і дідусів, а маму і тата. Все, що наша донечка робить вперше, то радість для батьків. Вони повинні в першу чергу радіти кожному новому руху, новому слову, бути поруч щохвилини. Лише так відбувається найкращий зв’язок між дитиною і татом і мамою. Я з нею погодилася, але коли ми збираємося з чоловіком до знайомих чи родичів на день народження, я прошу, щоб мама посиділа з дитиною, та вона відмовляється це робити. Мовляв, якщо хочете йти, то беріть і донечку з собою. Ось так за три роки я ні разу не відпочила. Олеся завжди поруч зі мною.
А от моя свекруха навпаки, вона залюбки брала б онучку до себе, і навіть переночувати. Але я не довіряю їй. Чому так сталося? Не можу добре пояснити. Можливо тому, що в неї часто бувають діти її дочки, моя зовиця часто до мами приводить онуків. Я бачу, які невмивані вони бігають по подвір’ю. Бабуся постійно говорить, на ніч умиємося. Я не хочу, щоб моя Олеся бігала такою. А свекруха ображається. Каже, що її дочка довіряє дітей, а син ні. Так і живемо поки, порозуміння, як такого, немає між нами.
А як Олесі виповнилося три роки, я вийшла на роботу, донечка ходила в дитячий садок. Чоловік мене порадував, і на початку грудня купив путівки на відпочинок в Єгипет. Зимою вони дешеві, тому вирішили полетіти відпочити саме зараз. Я попросила маму свою, щоб посиділа з донькою, але вона відмовилася. А свекруха, навпаки, хотіла посидіти з нашою донечкою, але я відмовила їй, не знаю, чи вона гарно доглядатиме нашу дитину. Не можу залишити з нею і все.
Ми полетіли на відпочинок з донечкою. Коли повернулися – мама моя була задоволена, а свекруха образилася на мене, не розмовляє тепер. Невже я щось зробила не так?
Фото ілюстративне.
