Зоряна прожила з чоловіком у шлюбі 22 роки, і весь цей час вона чекала, що от-от стане щасливою, та щастя чомусь не приходило. Хоча чоловік був добрим, турботливим і ні в чому їй не відмовляв, але вона його так і не змогла полюбити.

І все через її перше кохання, Сергія. Закохалася вона у 17 років, це було перше щире, справжнє почуття. Зоряна наскільки була захоплена Сергієм, що була переконана, що це на все життя. Він обіцяв їй світ, на який вона навіть не могла б і мріяти, а вона в своїй голові вже малювала спільне майбутнє, мріяла про весілля, дітей і щастя, яке триватиме вічно.

Але одного дня Сергій зник. Не сказав нічого, не пояснив. Зник, як у воду канув. Зоряна була розбитою. Вона не могла зрозуміти, що сталося, чому він пішов, не попрощавшись. Молилася, плакала, намагалась знайти його, та все було марно. Чутки донесли до неї, що він одружився і забув про неї, як про поганий сон.

Сергій залишив глибокий слід в її серці, але вона змушена була жити далі. Через пів року на горизонті з’явився Олексій – сусід. Він був хорошою людиною, простим хлопцем, без зайвих амбіцій, але завжди готовий допомогти.

Спочатку Зоряна навіть не звертала на нього увагу, але Олексій був наполегливим. Він уважно ставився до неї, допомагав, піклувався, і через деякий час Зоряна здалася.

Її батьки були в захваті від Олексія, адже він був хорошим чоловіком і, за їхнім уявленням, забезпечив би їй стабільне життя. Тому вони настійливо переконали дочку, що її потрібно вийти заміж саме за Олексія, бо він – надійний і порядний, і що саме це головне у сімейному житті.

Зрештою, Зоряна погодилась, бо розуміла, що Сергія вона вже не поверне, а життя триває. Вона не могла відмовити батькам, адже вони переконували її, що цей шлюб – це шанс на нормальне життя, адже з Сергієм вже нічого не вийде. І, хоча Олексій був для неї хорошим чоловіком, вона не могла позбутися думок про Сергія. Вона часто говорила собі, що якби він знову з’явився в її житті, то вона б усе кинула і пішла за ним.

– Ти маєш бути вдячна за того чоловіка, що тобі Бог послав, – часто повторювала її мама. – Бачиш, який він добрий, турботливий! Ти просто не вмієш цінувати того, що маєш.

Та Зоряна не могла справитися з своїми почуттями, і навіть народження сина не змінило її ставлення до Олексія. Вона продовжувала жити з ним, але більше не любила. Усі ці роки Зоряна спала в окремій кімнаті, аби лише не бачити Олексія зайвий раз.

Як кажуть, мрії збуваються, і одного дня, йдучи по вулиці, вона зустріла Сергія. Він виглядав не так, як раніше – змарнілий, втомлений, з ознаками того, що життя не було для нього легким. Однак його очі залишались такими ж – з тим самим поглядом, який змушував її серце битися швидше. Зоряна не змогла не підійти.

– Ти?! – вигукнула вона, зніяковіло посміхаючись.

Сергій впізнав її і був дуже радий побачити. Він розповів, що його життя не склалося, він не зміг знайти щастя ні з ким після неї. Його шлюб розпався, а сам він багато часу провів за кордоном, але з усім цим не зміг забути її. Він досі її любив.

Ці слова, сказані з таким жалем і ніжністю, пробудили в Зоряні ті самі почуття, які вона переживала багато років тому. Вона почала зустрічатися з ним потайки від Олексія. Він був таким, як і раніше: щирим, коханим, і вона знову відчула те, чого їй так не вистачало в її шлюбі.

Після кількох місяців таких зустрічань, Сергій запропонував їй почати все заново. Він сказав, що готовий зробити все для того, щоб бути з нею. Він навіть не мав свого житла, йому доведеться почати з орендованої квартири.

І тут виникла проблема, Зоряна спіймала себе на думці, що те, чого вона аж так довго чекала, не є для неї таким, як вона собі уявляла.

Зрозуміла, що вона багато втратить, якщо піде від Олексія. Дім, який вони побудували разом, добробут, стабільність… А у Сергія – ні дому, ні грошей. І, здавалося б, любов не повинна мати таких умов, але вона була жінкою, яка все продумувала наперед.

Вона повернулась додому і сіла в тиші перед дзеркалом. В її руках були сімейні фотографії, на яких вони з Олексієм щасливі, а на іншій полиці стояли дитячі іграшки, які її син любив більше за все. Всі ці роки вона жила в цьому домі, в цій реальності, і хоч це не було тим, чого вона бажала, це було безпечно і стабільно. Але чи могла вона просто так покинути все це, щоб повернутися до Сергія?

Вночі вона не могла заснути, постійно повертаючись до думки про те, що насправді важливо в житті. І хто насправді її любить – той, хто дає їй безпеку і стабільність, чи той, хто приносить у її життя неземне кохання, але в якому немає гарантій?

Зоряна знала, що саме вона має прийняти рішення, як вона хоче жити далі, але це було занадто важко.

Життя продовжувалося, а її серце мало обрати, з ким воно знайде своє справжнє щастя.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.